Контрольна робота 1

У складносурядному реченні може бути лише дві граматичні основи.

Частини складносурядного речення обов’язково поєднуються сурядними сполучниками.

Між частинами складносурядного речення завжди ставиться кома.

Частини складносурядного речення залежні одна від одної.

тире;                                         

кому;

крапку з комою;                          

розділовий знак ставити не потрібно.

І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Костенко).

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).

Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

часу;                

з’ясувальна;           

допустова;                 

 наслідку.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь (М. Боровко).

Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг.

Завжди приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами (В. Стус).

Дикі гуси зчиняють таке верескливе ґелґотання, що, почувши його, надовго не можеш витіснити із серця смутку (Із журналу).

І вже тиха-тиха пісня снується з висоти, де обнялися голубе небо і зелені голови співучих осокорів (І. Цюпа).

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні (Г. Сковорода).

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко).

Повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом… 

Перемелеться лихо добро буде.                        

Вовка боятися в ліс не ходити.

Раніше встанеш більше діла зробиш.                

Сказано велика птиця горобець.

Любиш їздити люби й сани возити.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці утечу готували давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Бухта звалася Соколиною, виселок теж звався Соколиним (М. Трублаїні).

Біля мосту тінився невеликий млин, до його боку притулилося велетенське колесо .

Вернувся він — уже смеркло (Панас Мирний).

Була в цій нічній красі якась тиха урочистість, хотілося мріяти про щось високе, красиве й радісне (Д. Ткач).

Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних… (М. Рильський).

Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці (М. Вінграновський).

Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг

Лиш гори не стрічаються, а людям зустрітись можна в будь-якій порі (Л. Міріджанян).

А соловейко-вакарушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави.

Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої тиші.

Все натякало на смерть, скрізь зник дух живоття (І. Нечуй-Левицький).

А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить? (Леся Українка).

Взимку їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (М. Стельмах).

Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати.

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра).

Діти почали грати в жмурки і за мить розбіглися хто куди.

Тоді зійшлись до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню щоб в мирності з’їсти свою першу полонинську кулешу…

Хлопець збився з дороги і не помітив як.

А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем щоб привітати полонину серед синіх верхів, коли за блеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба.

За ним схилилися до молитви вівчарі й люди що пригнали маржину.

Вони прохали у Бога щоб Господь милосердний заступив християнську худібку на росах… 

У вузенькій, маленькій кімнаті не виявилося нічого підозрілого вікно було щільно зачинене.

Я тут і корчму, і всі ґешефти передав у другі руки і взяв бариш за три дні я з дочкою покину навіки цей край і переселюся в Умань (З творів М. Старицького).

Людські голови загойдалися козаки розступалися.

Тільки вчора він вернувся з Лубен їздив до Пушкаря, запрошував його на раду.

Люди хвилювались гомін стояв на все місто.

У Чигирині було тихо тривога ходила в глибині (З творів Ю. Мушкетика).

Усі разом посунули далі дехто гуртом (Панас Мирний)

Учись змолоду пригодиться на старість.

Казав овес сій мене в болото.

Треба розумом надточити де сила не візьме.

Гірко поробиш солодко з’їси (З народної творчості).

Голоси малих колядників уже розтиналися по селу гостювальники вертались додому .

кома;  

крапка з комою;   

тире;      

двокрапка.

кома;  

крапка з комою;   

тире;      

двокрапка.

кома; 

  крапка з комою;  

тире;       

двокрапка.

кома;   

крапка з комою;  

тире;      

двокрапка.