Контрольна робота

Небо як склепіння матове.

Місто маленьке, обивательське.

Бук, як відомо, міцне дерево.

Чиста вода як сльоза.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Старість не радість.

Земля мов казка.

Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Ти між зірками одна.

День довгий, безконечний, тривожний.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана.

Ґава не пава, а Хима не козак.

Ти наше диво калинове...

Я він і є, бо кажу правду.

Слово не стріла, а глибше ранить.

Почуття міри це якість митця.

Ні, він не боягуз, за чужою спиною не ховатиметься.

Зимове сонце як вдовине серце.

Я Мавка лісова.

Гріш ціна пустим словам.

Сонце низько, вечір близько, додому далеко.

Два чоботи пара.

Вік ізвікувати не пальцем перекивати.

Ти занадто романтик.

Попід горою, яром, долом, мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять.

З темного моря білява хвилечка до побережного каменя горнеться.

Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зав'язь все-таки дали.

Пристрибала до ялинки тиха білка-сироспинка.

Ліси мої, гаї мої священні! Пребудьте нам вовіки незнищенні!

Дуба-велетня я чую мову, він - сама історія жива.

Стоїть у ружах золота колиска.

Тоді в чагарниках, а особливо на узліссях, з'являється у нас на Україні вальдшнеп.

Усі мої ліси, удень такі привітні, схрестилися вночі із небом на шаблях.

Де-не-де ще тремтів на гілці одинокий, скручений дудочкою листок, схожий на зморшкувате вушко.

Кремезна Варвара здивовано підняла на неї своє широке, землистого кольору обличчя.

Плив корабель, роздираючи хвилі.

Та, може, вітер, трубадур осінній, від поля співом мудрим пропливе.

Я знаю: мова мамина - свята.

А в серденьку твоєму цвіт весняний, то білий, то рожевий, то червоний, віночком зацвіте.

Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба.

Тече вода з-під явора яром на долину.

Півхлібини, п'ять цибулин та картоплин з десяток поклала мати в торбу подорожню.

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік!

Освітлений вогнями, підходить пароплав "Тарас Шевченко".

Лебединий ключ понадо мною, як парусами, крилами дзвенить.

Річка Дніпро - одна з найбільших судноплавних річок світу.

Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка.

Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Він пам'ятає шаблю гостру.

Мама була вчителькою.

Гарячий промінь по підлозі котився м'ячиком.

Блукає тьма лісами і полями.

В глибокій воді велика риба.

Марина витерла очі рукавом.

Все те в ньому з колиски.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Прохолода тиха, тьмяна обіймає знов мене.

Сліпучі блискавки полосують виднокіл.