Контрольна робота №3.

сидіти й писати, на дорозі, Чорне море.

день тихий, говорити голосно, сильний вітер.

люди праці, біля школи, ні в сих ні в тих.

рясна яблуня, прийнято на сесії, допомогти йому.

кохати вірно, читання вголос, білий папір.

волошкове поле, смерекова хата, пейзажна лірика

тихий голос, смерекова хата, цвіт яблуні

червона калина, письмовий стіл, переглядати кінофільм.

Я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду.

Не вбити нас ніколи!

Всі печалі мої встигли на експрес

У стремлінні до влади й кар’єри губим небо ясне.

Світає .

В лісі посутеніло.

Було прохолодно.

Мене морозить.

Ви на диво здібний до мов.

Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодувати в юності.

Вже ледь світало.

Не судіть по генералу про життя солдатів .

молода

води

набрати

свіжої

Батько з сином пішли на тік молотити.

Я хочу погостювати в батька-матері.

Он ідуть закохані і юні.

Це була лебедина пісня композитора.

Лист я буду писати завтра.

Олеся буде їхати додому першим потягом.

Швиденько сідай і читай лист від матері.

Катерина почала вишивати сорочку.

Степан обіцяв приїхати ще раз.

Моя мама найкраща.

Вони не мріяли побачити стільки нового.

Тато хоче сказати правду.

ООН розглянула кілька важливих питань.

Універмаг розпочав продаж одягу.

Райвно проаналізував рівень досягнень учнів.

Батумі зустрічав нас гостинно.

Відходить вранці перший пароплав.

Біля воріт міряє кроки Степан.

Вказує дорогу нам тисячі зірок.

Сірі пагорби скоро вкриються травою.

Ідуть Петро і Степан широким степом.

Поспішали Омелько і Яким на важливу зустріч.

Усе життя мати була щасливою.

Ромашка, деревій та шавлія має лікувальні властивості.

 Дорогою котиться важкий віз, оббитий залізом.

Петро витягає з портфеля підручник і читає, затуливши долонями вуха.

Я розповів Олесеві, що їздив з батьком до Богданівки — невеликого села під горою.

Повертаючись увечері з прогулянки, Семен завжди заставав на столі склянку молока. 

Вони діти знають на Павлуся можна покластися.

Проте мріям українського прозаїка Михайла Коцюбинського про гімназію та університет не судилося здійснитися.

Уся цінність твору "Мишка" алегоричної казки в тому що вона жодною мірою не стратила своєї актуальності.

 І можна досхочу тішитися уявою що це він білий кінь жене до водопою і сірих і гнідих і вороних і перістих.

До цієї розмови я готувався цілими днями.

Душі людей добрих завжди сповнені щастям.

Підняв тоді дід свої очі на мене й вороном глянув.

Театральним  гуртком  керувала Олена Семенівна.

складнопідрядне означальне

складнопідрядне способу дії

складнопідрядне обставинне часу

складнопідрядне мети.

Дізнавшись, що Олесь зник, Іванка втратила спокій. (сполучне слово)

Шкода, що осінь так швидко минає (сполучник)

Тобі я віддам усе, що маю. (сполучне слово)

Посеред площі, де я зупинився, мене всі знали.

коли ми повернулися з екскурсії.

штиль радував матерів із дітьми.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити?

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.

У парку проходить фестиваль і лунає голосний сміх.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

 На городі була річка, і ми робили це на задньому подвір'ї

Або я піду звідси, або вона стане іншою.

Навколо рівно поблискував сніг, він був ще таким молодим, що навіть одсвіт зірок не тремтів на ньому.

Квапливо починав пригадувати щось давнє, і, коли десь там, у своїй пам’яті знаходив себе молодшим чи й зовсім малим , він заспокоювався.

Коли в грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні,-тоді рука моя не хоче пером виводити пісні.

Великі сині очі, обрамлені чорним віями, дивились здивовано, ніби перелякано; тонкі брови вигнулись запитливо, а обличчя палахкотіло чи від хвилювання, чи від вечірньої заграви.

І вже чув Олесь, як народжується пісня.

Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки.

Як не знаєш правди до кінця, то й не мудруй.

Людина прагне до щастя одвічно, як ріки прагнуть в долини.

Раптом полило як із відра.

П’яно чарує шелест пшениці, коли вона переплітається з дзвониками.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

І підходить товариш до мене, мов дитину, під руку бере…

У дверях будинку показалась господиня.

Я вчився любові в дядька Миколи.

На яблуні з'явився перший цвіт. 

Ваза з квітами стоїть на вікні.