Контрольна робота №3. Пунктуаційна норма.

У середній частині пекторалі зображено великі квіти, оздоблені блакитною емаллю.

Словник сучасної української мови містить майже десять відсотків іншомовних слів.

Головним сюжетом твору є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє чоловіків, розтягнувши на руках шкуру, готуються до якогось таїнства.

Прикраса складається із симетрично розташованих сцен та орнаментів.

Місяцеподібна чоловіча нагрудна прикраса має три яруси, чітко відокремлені один від одного товстими витими канатиками.

Газ має велике значення як паливо для промисловості.

Полум’я охопило місток, перекинутий через річку.

Ненажерливий вогонь шматував просторий будинок, похапцем лизав стіни, засипані всередині землею.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Зліва, на пагорбі, оточеному глибоким ровом, палав дерев’яний замок.

Здається відлунює загадковий і заспокійливий рай, де висохнуть сльози й загояться найболючіші рани.

Вже дев’ять століть людям здається, що бані Софійського собору, увінчані золотими хрестами, сягають неба.

Та найбільше мабуть ми любимо лелек тому, що вони символізують любов до рідної землі, рідного дому.

Саме ці чорно-білі красені-лелеки приносили за повір’ям до оселі немовлят.

Може всьому цьому надали іншого смислу зірки, що сповнили твою душу й тим відчуттям полегкості, якого ти начебто напився отам, серед золотих роїв, і якого ще не встиг розтратити.

Я бачу, погляд твій палає від погорди.

Був Микола від щастя п’яний, від хмільного людського добра.

Хворий зблід від нестерпного болю.

Із самого малечку в словах рідної мови людина відкриває чарівний світ життя.

Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка як добре робить (Народна творчість).

У нас кохати полюбить сповна, і серце з милим вік не розлучати (А. Малишко).

Два чобота пара (Народна творчість).

Я син народу, що вгору йде, хоч був закритий в льох (І. Франко).

Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт (П.Дорошко).

«Слава тобі, Дніпре!» – подумки зашепотів ніби молитву Андрій (С. Плачинда).

Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така (К. Мотрич).

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко).

Сподом попід ті стіни вузькою щілиною шумів і пінився студений гірський потік .

Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою 

Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер, ішов сніг… 

Весна була рання дружна.

Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстратор (О.Довженко).

Особливе місце в літературі для дітей займає поезія, зокрема для наймолодших читачів (В. Бичко).

Часом, злякана нами, з дерева з шурхотом спурхувала птиця (В. Винниченко).

Пішов Гонта, похилившись (Т. Шевченко).

відокремлена обставина

відокремлений додаток

однорідні члени речення

відокремлене означення   

вставне слово   

відокремлена обставина

відокремлене означення  

відокремлений додаток

однорідні члени речення

вставне слово 

перед узагальнювальним словом

між підметом і присудком

при відокремленій прикладці

у безсполучниковому реченні