Контрольна робота №7. Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами.

Нас не спинять ні холод, ні спека, ані куля.

Я візьму твого смутку і горя важку половину у розтерзане, горде серце моє.

Спокійно розважливо тече розмова.

Візьми чорнила і паперу та напиши мені листа.

присудки

підмети

обставини

додатки

Без батьківської мови народна душа виснажується.

Старий запросив хлопців до себе в землянку.

Українці стародавня нація.

На узліссі тонко й ніжно пахне грибами.

присудки

означення

підмети

додатки

Ви знаєте як липа шелестить?

Спи дитино ти життя моє.

Ти знаєш що ти людина?

Чому уста твої німі?

Стелися доле рушниками у цей святковий час.

Не дай Боже жити в епоху перемін.

Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

До тебе люба річенько ще вернеться весна.

Весна мені багато говорила співала пісню дзвінку.

Такої гарної днини цього року вже мабуть не трапиться.

Малюю сонце хату і соняхи завмерлі в тиші.

Квіти світяться як світлячки блакитні.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву ми переможемо у цій війні.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Кажуть все погане швидко мине.

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Вже почалось мабуть, майбутнє.

Усі іспити сестра, на щастя, склала на високі бали.

Відступати нам, по-перше, пізно, і, по-друге немає підстав.

Поволі зникає все море скелі земля.

У лісі не було нічого ні грибів ані ягід ані черешень

Луки гори пишні сади усе зелене і принишкле.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

І ліс і фіолетові тіні і зоряна ніч усе було урочисто прекрасним.

У нашому саду були розкішні рослини жоржини й кропива любисток і ревень

І люди і пташки і дерева усі щиро люблять весну.

На вершечку гори на горах і видолинках скрізь уже панувала тиша.

Зозуля - невеличкий птах.

Житла в Україні споруджували найрізноманітніші.

Сосна не вибаглива до грунту.

Люби і знай свій рідний край.