Контрольна робота . Безсполучникове речення

Слава товар невигідний вона коштує дорого й зберігається погано.

Летять з гори санки i ґринджолята в очах мигтять занесені тини.

Ревли весною тури-переможці шугали кажани-чепіргачі.

Забудеш рідний край твій рід зникне.

Майнула божевільна думка вийти із своєї засідки показатися.

Столики були розставлені на вулиці за ними сиділи люди.

Діла добрих оновляться діла злих загинуть.

Бачити легко важко передбачити.

...забираючи iз собою тепло.

...місяць вступає у свої права.

.

..вітерець гуляє, тиша настає.

.

..одягаючи небо в червоні шати.

Дзвенить під серцем золота стріла дзвенить сережка золота у вyci.

У друга мого в Каліфорнії свої клопоти олені об’їдають троянди.

Простугоніло смутком вечоровим хитнуло тиші синій оксамит.

Вогненна зірка в небi пролітала сичі кричали вісники біди.

Дощ упав на жито будем краще жити.

.

I причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лicy згасають сідає сонце.

Самотність як oбірвана струна вона інколи не буває в парі.

Весна нам красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло. 

навколо запанувала дзвінка тиша.

Варто усвідомити злість і гнів є реакцією на власне безсилля.

Людина схильна і до негативних почуттів вона має право злитися.

Не можна з кулаками накидатися на близьку людину краще побийте від душі подушку.

Якщо ви відчуваєте що вас долає злість постарайтесь переключити свою увагу на інший предмет.

 На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

 Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

 Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

 Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

 Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Говорять думи і діброви говорять гори луг ріка говорять птиці вечорові розмова точиться струнка.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.

 Співає Маланці колос сміється лука ранніми росами дзвоном коси кличуть городи синім листом тучна земля диха на неї теплом.

 Весла прибрали човен поволі плив за течією.

Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

 Грім гримить хліб буде родить.

Миколі схотілося їсти а потім пити в нього посохло в горлі в роті.

Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному човнику зі сміхом пропливали дівчата у вінках.

 Мотори гули все далі голоси все глибшали десь у степу клекіт ворожих кулеметів долітав усе глухіше.

 І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

 Тиша тріснула ніч загриміла тисячі вогнів трасуючих куль прошиваючи темряву помчали звідусіль на перевал.

 Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить.

 Пролунав постріл почалися змагання.

 Весною земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

 Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

 Я люблю дивитись як гаї синіють, як пташки співають, – слухати люблю.

 Зацвіли в саду гвоздики, осінь тільки починається.

Бачу здалека, хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

Він вважав себе дуже багатим – є молодість, є сила, є нестримне бажання працювати.

 З золота зіткане сяєво ллється – ліс в нім купається, листя сміється.

 Часто сняться мені Карпати – в долах маки жаріють рясні.

 Ще не розвіяв битви дим над згарищем села – ще кров’ю вражою сплива під вербами Сула.

 На годину спізнишся – за рік не наздоженеш.

 Так і живу я нині: матері мову шаную, море, глибоке море,у рідному слові я чую.

 Є в нашім місті вулиця: там птиці гнізда в’ють.

 Подивилась ясно: заспівали скрипки!

 Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

 Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.