Контрольна робота «Лексикологія та фразеологія української мови».

левова частка; левове серце;

зелене місто; зелений огірок;

сонячні промені; сонячна усмішка;

камінний будинок, камінний хрест.

Я так млію за тобою, як ніколи ніхто не млів.

Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.

Несли, несли з чужого поля, і в Україну принесли великих слів велику силу. 

Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю.

власність, озеро, мрія; 

бульба, бевзь, козак;

повітря, фіранка, плай;

байстрюк, ледащо, синус;

Отож-бо ти файно наговорив.

Поспільство розступилось на аршини.

На стелі був барельєф: сцена виїзду на полювання.

Молодії ланіти, очі і уста марніють зримо. 

Тут стояла Січ, тут димилися козацькі курені.

Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає.

Ось на краю Європи глевкий чорнозем набух.

Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода.

кинути, відправити, надіслати, відмовитись;

ходити, чимчикувати, швендяти, плентатись;

пристойний, чистий, вихований, розбещений;

завжди, ніколи, час від часу, повсякчас;

І знову день печально і пророчо згорає у призахіднім вогні.

Ми ніби і мудріші, і багатші, але щасливих менше на землі.

На тлінну стеблиночку пам’яті нанизано вічність і мить.

Час – жорстока ріка, та шукатиму брід, щоб вернутись печальною притчею.

Братися за розум, писати вірші, іти до школи, наламати хвоста.

Від серця відлягло, дістати по шапці, чужа праця, відчинені двері.

Ґав ловити, пасти задніх, розбити глек, альфа і омега.

Перейти вулицю, душа не на місці, не бачити смаленого вовка, не бачити друга.

Нестися високо вгору, сісти на мілину, терпець урвавсь, лізти на мед.

Брехні справляти, замилювати очі, напускати туману, дзвін великий лить.

Нуль без палички, пальці гризти, підставляти ногу, жити одним днем.

Збити з пантелику, теревені правити, облизня піймати, грати дурня.

Мати лагідний, неконфліктний характер.

За жодних умов не втручатися у конфліктну ситуацію.

Під маскою доброзичливості приховувати підлі наміри.

Віддавати перевагу одягові з овечого хутра.

) білий колір – чорний колір, радісний погляд – сумний погляд.

палаюче сонце – пекуче сонце, широкий степ – просторий степ.

крило ластівки – крило літака, щире серце – серце країни.

материнська ласка – хижа ласка (звір), моторний цех – моторний хлопець.

горіти, гострий, короткий, сум, волосся.

милий, іти, достиглий, гора, багатий.

коза, клен, підмет, метр, Вінниця.

клопотання, їхати, дорога, дорогий, дім.

суцвіття, святиня, мудрість, біоніка, сепсис.

весна, рушник, лахміття, мармелад, абстракціонізм.

професія, кельти, обрамлення, морфема, пошта.

синтез, антонім, гіпербола, конгломерат, синус.

почуття, лексика, модальність, мармур, мушля.

свобода, літо, комедіант, форель, фонетика.

урядник, писар, ратай, свічадо, рекрут.

ручка, хмара, самотність, нейрон, каламбур.

відрізана скиба, журба сушить, завертати голоблі, сідати в калошу.

з голови до п’ят, вмивати руки, червоний як рак, малий розум.

берегти як зіницю ока, за царя Панька, горобина ніч, в очах зеленіє.

авгієві стайні, ахілесова п’ята, бездонна бочка, гордіїв вузол.

абсолютний нуль, спіймати на гарячому;

на різних широтах, ланцюгова реакція; 

пальма першості, через терни до зірок.

ні в тин ні в ворота, ні слуху ні духу; 

кермо, гальма, пасажир, траса, рута-м’ята.

антитіло, ін’єкція, пацієнт, термометр, стерилізатор;

луг, бджілка, мед, пасічник, ультразвуковий;

афікс, синтаксис, речення, постфікс, підсніжник;

Плачу любові ціною свого життя – серце скапує в слово.

І рухається день, як верств одвічний здвиг.

Там серце моє вознеслося в сліпучі верхів’я небес.

Є люди, що мало чим цікавляться, я їх дрібнодухами, чи й зовсім пустодухами називаю.

загальновживані;

жаргонізми;

архаїзми;

діалектизми.

веселий – щасливий; швидкий – повільний;

далекий– близький; знайомий – маловідомий;

музичний – музикальний; робочий – робітничий;

усміхнений – похмурий; усмішка – посмішка;

ахіллесова п’ята, барон Мюнхаузен;

дамоклів меч, тридцять срібняків; 

Ноїв ковчег, канути в Лету;

блудний син, поцілунок Іуди.

ловити на слові;

дати перцю;

закрутити шайки;

напускати туману.

тримати язик за зубами, легкий хліб.

головою лягти, ні пари з уст;

байдики бити, працювати не розгинаючи спини;

замилювати очі, удар нижче пояса;

Стоїть старий, похилився, мов козак той зажурився.

Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя...

Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

На панщині пшеницю жала, втомилася; не спочивать пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать.