Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова"

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

  І над водою і над гаєм все мовчить.

І доріжки і стежини усе замело снігом.

 Верба й калина символи України.

 Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

 Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

 Мріє та ж ми вже навік попрощалися.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина зайнялась.

Жив, живеш і будеш жити мій народе.

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.

О краю мій тужу я за тобою!

Люблю я сонечко, тебе.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах (М . Вороний).

У село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця! (Л. Глібов).

 Батьку звідки прилітають до нас ластівки?

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах (Д. Ткач).

Товариш, мабуть, не зрозумів жарту.

 Червона калина і верба-символи України.

Україно, ти для мене диво!

Прозоре і синє небо вабило до себе.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

 О Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

 Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

рідна мово

Тарасику

Ганно Петрівно

люба мама

Петре Іванович

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

 Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Без сумніву, і ми не в тім’я биті.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

Може то птахи приносять на своїх крилах весну?

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ

 Пам'ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть

Може у вас знайдеться цікава книжка?

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск