Відомості із синтаксису і пунктуації

Знаком оклику

Знаком питання

Комою

Тире

Нас не спинить ні холод, ні спека,а ні куля,а ні яд, а ні багнет

Спокійно розважливо тече розмова

Візьми чорнила і паперу та напиши мені листа

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не грає.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей.

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить що настала глибока холодна осінь.

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало промінням гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Тихі ніжні зорі спадали з неба

Тягнуться до сонця і квіти і трави віти кучеряві гори голубі

Донець Прип'ять Дніпро Дунай ці назви є річками України.

Все птаство пернатих повернулося з вирію.

Любіть красу своєї мови. 

Не бійтесь заглядати у словник.

У небі яснім над водою нам рідна мова мерехтить.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.

На материні прохання, уявіть собі. ніхто не зважає.

І найвища, по-моєму, краса - краса вірності.

Діточки, подайте, будь ласка, склянку з водою.

Вкажіть нам, сестрички. дорогу до річки

Мово рідна! Ти ж як море легкокрила.

Сяду, батьку, в хаті самотою.

Дай мені крила, Україно!

 Гримить Дніпро, шумить Чула, озвались голосом Карпати.

 Нагідок, мальв, чорнобривців насіяла мати

 Мати сіяла сон під моїм вікном, а зійшов соняшник.

 Айстри вранці сумували, що дощі на них не впали.