Контрольна робота "Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова"

 Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків.

Непорушно стоять дерева, загорнені у вранішню сутінь.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Люблю я дрібні дощики, та літні грози.

звертання – це слово чи сполучення слів, що називає того, до кого

звернена мова;

кома не ставиться між однорідними членами, якщо вони з’єднані

повторюваними сполучниками.

вставне слово є членом речення;

звертання у реченні виступає підметом.

 Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно!

Соловейку мене полонила твоя душевна пісня.

Жив, живеш і будеш жити мій народе.

 О слово, рідне, що без тебе я?..

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

 Відступати нам, по-перше, пізно, а , по-друге, немає підстав.

Звісно, хлопцям не було чого боятися.

Може то птахи приносять на своїх крилах весну?

До тебе люба річечко ще вернеться весна.

Скажіть шановний де мешкає Софія.

Як тебе не любити Києве.

Друже радий зустрічі з тобою.

І над водою і над гаєм все мовчить.

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

 І доріжки і стежини усе замело снігом.

Символи України верба й калина.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

підметом

присудком

додатком

означенням

мабуть, отже, видно, на жаль

ніби, немовби, адже, навіть

може, по-перше, кажуть

на щастя, очевидно, безсумнівно

вставні слова передають ставлення мовця до сказаного;

звертання завжди пишеться з великої літери;

однорідні члени речення відповідають на одне і те ж питання;

вставні слова не виступають членами речення.