Контрольна робота "Пунктуаційна норма"

На покуті залитий сонцем сидів старий дід.

Мого товариша як відмінника навчання поважали вчителі та учні

Замість тополь край шляху виросли металеві щогли.

Як я бідна тут горюю прийди подивися.

Старий чумак, бронзовий і мускулястий, дивився просто кожному в очі.

Батько, щойно прийшовши з роботи, сидів під гілкою бузку.

Стомившись від напливу вражень, білий кінь спинився.

Крім чебрецю й любистку, підлогу хати засипали полином.

Високий берег, оповитий туманом, мріяв удалечині.

Горобець, не запідозрюючи про їх замір, залишався у затишному гнізді.

Які Довженко залишив по собі новели, повісті і щоденники - щирі сповіді власного серця.

Поле, уквітчане пухнастою ковдрою, простелилося до Ясеневої гори.

Чи знаєте ви, що таке галіфе.

Крізь сон Дмитрові вчулося, ніби щось стукнуло хвірткою.

Багато чого довелося зазнати дітям тієї країни, що стала серцевиною нового світу.

Коли весело живеться, до роботи серце рветься.

Кохання, вірність - істини одвічні.

Вітри галактик - вічні скрипалі.

Поезія - це завжди неповторність.

Моя свобода - завжди при мені.

Обгоріли погасли огні облетіло жоржиною літо.

Сади стоять обдмухані вітрами листки летять киваючи гіллю.

Зробив діло гуляй сміло.

Придивіться уважно до снігурів узимку ви теж зможете передбачити зміни в погоді.

У полях диміла місячна курява і бриніли жита й пшениці.

Загадкова усмішка знову засвітилася на її обличчі а пальці спокійно пішли по клавішам.

Дівчина всміхнулася своєму видиву і воно відобразилося в дзеркалі.

Вона слухала а музика відлунками лилася у глибину будинку.

Дзвенить під серцем золота стріла дзвенить сережка у вусі.

Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива.

Посієш учинок виросте звичка.

Я знаю правда переможе.

... а навколо вирують пристрасті.

... не видно іржі на банях.

... бо береже в собі відгомін життя невмирущого.

... темрявою ночі окутаний.

"Уміти берегти, - уміти берегти, - говорив Олесь Гончар, - це стає настійним велінням часу".

"Ось ходімо подивимось на його сліди!" - таємниче говорила мати.

Люди кажуть - "Як на Стрітення півень нап′ється води з калюжі, то жди ще стужі!"

"Дитина дуже тішилася тими цяцьками!", - говорилося в Біблії у розповідях про маленького Ісуса.

Він справжній романтик.

День довгий, безконечний, тривожний.

Зима мов у казці.

Історія це святая святих народу.

Олено, за осокором виблискує плесо прозорої, блакитної води.

Як на мене, день, вечір, ніч, ранок - усе біле, усе тьмяне.

Усе: і море, і небо, і хмари пройняті серпанком туману.

Ой, Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!