Речення з однорідними членами, зі звертаннями та вставними словами

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі виблискували зорі. 

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку. 

Кущі глоду на галявині  вкрилися пухнастим снігом.

Бігли назустріч хлопчик та дівчинка.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом. 

Під самою хатою росли червоні та рожеві троянди.

Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста.

Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні.

В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Сидить батько кінець стола, на руки схилився.

Сонце вже схилилося на захід і не пекло. 

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Ліси й садки укрились цвітом запашним 

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ 

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя 

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення

А спори, наприклад, опенька, можна розгледіти, якщо покласти шапку зрілого гриба на темний папір

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини – її шишки

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів. 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.