Прості ускладнені речення (речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами та спол

 першому

четвертому

 другому

 п'ятому

 радість

 невпевненість

впевненість

 жаль, тривогу

Прилетіла пташка додому заспівала пісню знайому.

 Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

 Усе в чеканні краплі роси земля і місяць, вишні й тополі.

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.

 дитя

 кущик

усе

раділо

 мабуть, будь ласка, дякую, по-перше

безумовно, певна річ, на диво, кажуть, вибачте

 навіть, майже, все-таки, мовби, начебто, особливо

 здається, як на біду, як відомо, таким чином

 А дідусь той певна річ, був чарівником.

А дідусь той, певна річ, був чарівником

 А дідусь той, певна річ був чарівником.

 А дідусь, той певна річ був чарівником.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки (М.Стельмах).

Любив дід гарну бесіду й добре слово (О. Довженко).

 Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису... (О.Гончар).

 Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового (О.Гончар).

 Земля, і вода, і повітря - усе поснуло (М.Коцюбинський).

Моя Полтаво ти, благословенна минулим і майбутнім у віках (М.Бойко).

Усміхалося сонечку все навколо: травичка, дерева, квіти і люди.

Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі (Л.Костенко).

Можливо, сьогодні дощу не буде

До речі, я з тобою їду відпочивати.

 Завтра, на щастя, буде сонячно.

 Люди кажуть, що сміх додає віку.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

 У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

 Люблю я дрібні дощики, та літні грози.

 Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки.

 Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

 Я люблю і вітер і сніг.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

 вставні слова передають ставлення мовця до сказаного

 звертання завжди пишеться з великої літери

однорідні члени речення відповідають на одне і те ж питання

вставні слова не виступають членами речення

 … зламатися тіло, але ніколи – дух.

 Ніхто не ... світа пережити.

 … в тих хащах і заростях причаїлися дикі звірі, гадюки й слони?

 Він не … уявити, як це коні топчуть жито і дзвенять, гудуть копита вражих коней по містах.

 Весною цвіте бузок, черемха та жасмин

 За літо ріка обміліла, сховалася між берегів.

Під ногами шарудить золоте, багряне, перпурове листя.

 На базарі продають глиняні глечики, миски, свистунці.

 Жив, живеш і будеш жити мій народе.

 О краю, мій тужу я за тобою!

 Люблю я сонечко, тебе.

 Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.