Контрольна робота ."Слоник на велосипеді"

Слоник на велосипеді

Великий слон змайстрував для свого сина, малого слоника, велосипед.

-Катайся, та не бешкетуй.

-Гаразд, - запевнив слоник і сів на велосипед.

Ото втіха! Розженеться та й слухає, як вітер у вухах свище.Хрруп! - повалив молоде деревце. Гууп! - поперевертав чиїсь вулики. І хоч би що!

-Ой лишенько! - зойкнула зайчиха й мало не з-під коліс вихопила своє дитя.

-Розповім про все великому слонові.

-Мовчіть! - сполошилася сойка.

-Слоник мені вулики трощить, а я — мовчи? - розводить лапами пасічник ведмідь. -Нехай лишень попадеться мені — вуха повідкручую.

-Вуха пвідкручую! - перекривила сойка. -Нетямущі. Та як собі знаєте. Ви мене не бачили, я вас чути не чула. Моє гніздечко скраю, я нічого не знаю.

-Що тут трапилось? - надійшов до гурту їжачок-городник, що ніс відра з водою. -Ще від річки почув, як ви галасуєте.

-Ох почує великий слон! - забідкалась сойка.

-Слоник гасає, шкоду робить, - зітхаючи, поскаржилася їжачкові зайчиха.

-Гасає, бо діла не має, - сказав їжак та й подріботів далі.

Та раптом іззаду слоник штовхнув його своїм велосипедом. Їжачок покотив-ся вбік , а вода з відер вилилася на стежку. Велосипед занесло на пеньок, і сло- ник упав.

-Лишенько! Хто смів заподіяти таке синочку великого слона? - замиготіла перед очима сойка. Та слоник відігнав її, зиркнув з-під набитого лоба на їжачка.

-Я ненароком воду розлив...

-Що ж, бери відра — і до річки. Тобі це не важко, - мовив їжак.

-Краще я дістану бочку на колесах і причеплю до велосипеда, - відповів сло-ник.

-Що?! Великий слон побачить — розгнівається, - залементувала сойка і по- летіла до великого слона.

А той саме зарядку робив. Сойка заверещала здалеку:

-Ох, бідолашний ваш синок!..

Великий слон бігом продерся крізь кущі і побачив слоника, який хоботом розбризкував воду на грядки.

-Хто примусив тебе це робити?

-Ніхто, я сам, - відповів слоник. -Це ж яка смачна морква вродить! А огірки! А капуста!

-От, непосидючий! - засурмив радісно великий слон. - Ну, взявся, синку, то вже покажи, на що здатний.

-Невже це той самий бешкетник? - здивувалась зайчиха.

-Він, - ствердно кивнув ведмідь. -Гасав, поки діла не мав.

-Так, так, - підтакнула зайчиха. -Як за діло взявся, то й розуму набрався.

-Нічого не розумію. Анічогісінько! - скрикнула сойка і зникла десь. Тепер , мабуть, довгенько не заявлятиметься сюди.

(345 слів) За Олександром Коваленком