Службові частини мови та вигук

на вздогін, поперед, упоперек, з-під

з-над, наприкінці, навпроти, з-під

на перекір, окрім, надусе, заради

незважаючи на, на перекір, з-поза, услід

Козаки  навколо  фортеці копали шанці.

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Без крані не проживеш.

Час за гроші не зможеш купити.

забути із-за неуважності

розмовляє на англійській мові

розсістися по своїх місцях

виконати за бажанням

Розум за гроші не купиш.

Пішов би я в Україну.

Живемо ми на одній Землі!

Ліси наче світилися наскрізь.

будь/як,  що/небудь, скажи/но

казна/коли, аби/кого, хтозна/що

отож/бо, ні/бито, таки/прийшов

які/ж/бо, колись/то, що/небудь

 На те й лихо, щоб з тим лихом битись.

О, якби-то листя, листя не жовтіло…

Степаночку, голубчику, чого-бо ти плачеш?

Отаке то на сім світі роблять людям люди.

Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

Що/б не трапилося — будь людиною.

Я поважаю тебе за/те , що ти завжди дотримуєш слова.

Що/б не робив — роби добре.

 Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась.

Як/би відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

Як/би не було зими, за кожух не дбали б ми.

Як/би там не було, а комусь належало це перевірити.

 Бувай здоров , Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому.

Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

Хай  шумить єдиним світлим шумом синій Дніпр і срібноводна Вісла.

Як тебе не любити,  Києве мій .

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення

Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку частин складного речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Це змінна частина мови, яка виражає почуття мовця, не називаючи їх

Незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх

Незмінна частина мови, яка виражає почуття , волевиявлення мовця, називаючи їх