Контрольна робота. Практична риторика. Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна. Тести

А в Давньому Римі 1500 років тому;

Б в Стародавній Греції 2500 років тому;

В у Єгипті 1000 років тому;

Г у Китаї 2500 років тому.

А хто - звідки - чому - за якої умови;

Б що - про кого - як довго - з якою метою;

В хто - кому - чому - про що - де - коли;

Г звідки - що - хто - коли - чому.

А людина, до якої звернена мова;

Б слухач, аудиторія;

В ініціатор діалогу;

Г учні класу.

А адресант;

Б предмет мовлення;

В умови успішного спілкування;

Г ступінь знайомства з аудиторією.

А вигляд;

Б голос;

В слух;

Г погляд.

А виступ перед аудиторією;

Б формулювання мети;

В збирання матеріалу;

Г репетиція.

А ...уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів.

Б ...здатність розглядати конкретні факти й явища, даючи їм чіткі наукові й політичні оцінки.

В ...наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислю­вати почуте, а ніби сприймати почуттями — бачити, чути тощо.

Г ...логічна переконливість сказаного.

Д ...насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами.

А до ораторського підстилю публіцистичного стилю;

Б до науково-навчального підстилю наукового стилю;

В до белетристичного підстилю художнього стилю;

Г до розмовно-побутового стилю.

А Арістотеля;

Б Платона;

В Цицерона;

Г Демосфена.

А основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація 

   доходить до слухача;

Б роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

В основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі; 

Г уміння оратора виступати без підготовки.

А завжди тими самими словами;

Б щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

В пропонуючи слухачам повторити їх хором;

Г пропонуючи слухачам їх записати.

А Широко використовуються емоційно-забарвлені слова, суспільно-політична лексика, риторичні запитання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів).

Б Основна лексика – загальновживані слова, позбавленні емоційно – стилістичного забарвлення, стилістично-нейтральні, які вживаються лише в конкретно логічному значені; вживання специфічної термінології, яка в інших стилях ніколи не використовується; вживання складних слів, утворених у різний спосіб, абревіатур; вживання віддієслівних іменників, які нерідко є термінами; мовні штампи, прямий порядок слів.

В Вживання специфічні, синтаксично неподільні словосполучення, терміни; мовні засоби поєднуються з формулами, внаслідок чого досягається стислість викладу, чітке дотримання логічності і послідовності складових частин; речення, як правило, розповідні.