Контрольна робота з теми "Риторика. Основи публічного мовлення"

відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;

наука про правильну вимову та наголошення слів;

наука і мистецтво переконувати співрозмовників;

емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

Давній Єгипет

Давній Китай

античну Грецію

давній Рим

Аристотеля

Платона

Демосфена

Цицерона

Демосфен та Цицерон

Іларіон та Кирило Туровський

Феофан Прокопович та Григорій Сковорода

Михайло Ломоносов та Георгій Кониський

Ф. Прокопович

Ілларіон

Г. Сковорода

К. Туровський

основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація доходить до слухача

роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів

основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі

уміння оратора виступати без підготовки

повний письмовий виклад змісту виступу

слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знання

узагальнювальні думки, що мають лаконічну, відточену мовну форму

послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку ключових понять або суджень

насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами

смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні слухачами

якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності

якість мовлення, яка полягає в його мелодійності, плавності, інтонаційній виразності.

ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу

уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів

наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати його всіма почуттями — бачити, чути тощо

якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки

словниковий запас оратора

нормативність, літературність мовлення оратора

здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим

емоційність, натхненність і піднесеність мовлення

аналіз виступу

підготовка публічного виступу

власне виголошення промови

організація місця проголошення промови

завжди тими самими словами

щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення

пропонуючи слухачам повторити їх хором

пропонуючи слухачам їх записати

частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично, стилістично тощо

спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно підсилює попередню

частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій та фактів

розвивання, металізування, поглиблення раніше висловлених оратором думок

риторичне питання, звертання, заперечення, оклик

епiфора, палiндром, тавтологія, оксюморон

гiпербола, метонiмiя, алегорiя, каламбур

паралелiзм, епiтет, синекдоха, метафора

А2, Б3, В1

А3, Б2, В1

А2, Б1, В3

А1, Б3, В2

А3, Б2, В1

А2, Б3, В1

А3, Б1, В2

А1, Б3, В2