Українська мова. 10 клас. Контрольна робота за ІІ семестр (для дітей з порушенням слуху)

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого й з’єднане з  ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

три головні члени. 

Вода зникла, і старезний просмолений дідів човен поплив по траві, по квітучому садку, кружляючи поміж кущів порічок.

Катер бурунив воду недалеко від берега, і всі очі були приковані до нього.

Помінялось місцем моє серце з сонцем, бо весна навколо, вітер і блакить.

Булькоче, пріє каша в казані, а клен русявий хилить ніжно віти, і йдуть в лугах, немов засмаглі діти, і поминулі, і прийдешні дні. 

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатися на слово, яке відразу ж випустить її на волю.

Йому здалося, що живе споконвіку на цій безмежній, широкій землі: таке довге було життя, наповнене думами й спогляданнями великого таємничого світу.

Добре знати зимою, що знов навесні ти побачиш обличчя трав, які повмирали під саваном білих снігів.

Історії народів учать нас, що та держава велична, у якій велична мала людина.

З прибережних дібров і лісів хмарою підіймалося жухле сухе листя, уже прибите памороззю перших морозів.

Відчув: зараз він накрив мене мокрим рядном.

  Вона бачила ці береги, коли вони були ще зовсім пустельні.

Стоять ліси, у млі дрімають, і сонно слухають вони, як солов’ї лящать-співають…

Лягло сонце за горою, зірки засіяли.

Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла.

Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Минають дні минає літо…

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

сонце сходило.

хотілося дочекатися сонячного сяйва.

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.

вітаючи чорну землю з ранком.

Щедре літнє сонце панує, гріє землю й воду, розсипається тисячами сонячних зайчиків по хвильках, пече крони дерев марно намагаючись пробитися в глибину дерев.

Біля краю води на зеленій траві стоїть юна, років п’ятнадцяти дівчина.

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли і стали вони невід’ємною частиною родини.

Минала якась мить – сонячним зайчиком білка летіла на сосну, і з гілля, що легко похитувалося, сипалася зерниста роса.

сукупність мовних засобів, що їх використовує мовець свідомо за певних умов спілкування;

особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що є розгорнутим висловлюванням однієї особи, зверненим до співрозмовника або до себе;

чиясь мова, передана абсолютно точно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації висловлювання;

завершене висловлювання, яке складається з кількох речень, об’єднаних між собою змістом та синтаксично, і служить для вираження зв’язних думок.

мікротема та абзац

вступ, основна частина, кінцівка

адресат, адресант

займенники, спільнокореневі слова.