Л. Костенко "Маруся Чурай"

За головними рисами характеру на Гриця Бобренка схожий літературний герой

Композиційним центром твору Ліни Костенко "Маруся Чурай" є розділ

У творі немає розділу

Жанр твору

Біблійний образ неопалимої купини означає

Головна тема роману "Маруся Чурай" - зображення

Про кого сказано?

"Звела їх доля, наче в нагороду,

за те, що мали незглибимі душі!"

Про кого сказано?

"Вся Україна полум'ям горить,

він і на цьому теж нагріє руки."

Про кого сказано?

"Найвірніший друже,

шляхетна іскро вічного вогню!"

Про кого сказано?

"Бо як приніс його бузько,

то так і виріс наймитом хлопчина."

Про кого сказано?

"А в неї ж, знаєш, не язик, а жало!"

Про кого сказано?

" Він лицар був, дарма, що постоли."

Про кого сказано?

"Пішов у смерть. а повернувся в думі"

Про кого сказано?

"Така була красива молодичка,

вуста сміються, а в очах печаль..."

Про кого сказано?

"Як реп'яшки, зелені оченята,

і пишно закопичені вуста."

Про кого сказано?

"А слово скаже - з пам'яті не викинеш.

а більш мовчить, не щедрий на слова."

Про кого сказано?

"І тільки у домашньому бою

сміливість раптом втратив він свою"

Про кого сказано?

"Це ж, певно, він

у тій своїй ярузі

на цілий степ

залишився один."

Про кого сказано?

"Ще не старий. І славу мав, і силу,

про нього потім думу іскладуть.

Мине сім літ - і голову цю сиву

Виговському на списі принесуть."

Про кого сказано?

"Загине теж в бою, заживши слави,

в недовгім часі після Пушкаря."

Хто з героїв роману "..народився під такою зіркою,

що щось в душі двоїлося йому"

Словами «То – козак.

                   Таке нещастя хоч кого знеможе.

                   Це ж можна тут рішитися ума.

                   Любив же він Марусю, не дай боже!

                   Тепер сидить, лиця на нім нема» охарактеризовано

Слова «Що ж це виходить? Зрадити в житті

               Державу – злочин, а людину – можна?» належать

В уста якого героя автор вкладає своє ставлення до українського народу?

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми пишем кров’ю на своїй землі