ЛЕГЕНДА ПРО ЧУМАКА

Їхав чумак із Криму додому, а з ним - молодий погонич. Зупинилися вони на нічліг. Чумак і каже: «Давай варити кашу!» Став він варити - наклав у гор­щик гадюк і насипав пшона. Коли закипіло, першу воду злив, потім другу, а третю зварив і з'їв. А погоничеві дав горщик помити. Та тільки каже: «Не їж моєї каші!» А погонич не послуха, пішов до річки і перед тим, як мити, вишкрябав з горщика рештки каші та з'їв і дуже здивувався, бо відразу почав розуміти, про що річка хлюпоче, що жайворонок співає. Навіть розумів мову коней.

От ідуть воли знову степом, а кожна травинка шепоче, од чого вона: «Я - од живота», «Я - од пристріту». А коли вони переїжджали річку, кобила сказала ло­шаті: «Бреди, тут неглибоко!» Погонич не стримався і розреготався. Чумак і питає його: «Чого ти смієшся?» - «З кобили сміюся!» Тут чумак і здогадався та й розгнівався: «Я ж тобі наказував, щоб ти не їв моєї каші, а ти нащо їв?» Вирвав йому якусь траву і примусив з'їсти. І відразу хлопець перестав усе розуміти.

Звідки їхав чумак?

    Що запропонував варити чумак?

     Що вкинув у горщик чумак?

 Скільки разів чумак зливав воду?

Чому чумак заборонив погоничеві їсти кашу?

Як чумак довідався про те, що погонич не виконав його наказу?