Лексикографія

розділ мовознавства , що вивчає словниковий склад мови;

розділ мовознавства , який займається теорією і практикою укладання словників;

розділ мовознавства , що вивчає способи творення слів;

розділ мовознавства, який вивчає власні імена й назви, їх історію, семантику, будову, основні закономірності розвитку.

перекладних;

лексичних;

одномовних;

енциклопедичних.

«Лексикон» Памви Беринди

Одинадцятитомний «Словник української мови» — ваша відповідь

«Лексис» Лаврентія Зизанія

«Лексис» невідомого автора

це словник, який розкриває відомості про походження слів, первісне значення їх, подає найдавніші форми слова та відзначає звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя;

це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень;

це словник, який подає відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм;

це словник, який інформує про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм.

комунікативну, номінативну;

інформативну, нормативну; 

мислетворчу, естетичну;

естетична, виховну.

словники тлумачного типу, у яких зібрані слова, що недавно з'явилися в мові.

словники, які вказують на джерело запозичення слова.

словники, які розкривають джерело походження слова.

словники з переліком слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову.

діалектний

морфемний

історичний

фразеологічний 

"Український орфографічний словник»

«Фразеологічний словник української мови»

«Гуцульська міфологія»

близько 100 тис.

близько 120 тис.

близько 130 тис.

близько 150 тис.

«Лексисъ» Л. Зизанія та «Лексикон» П. Беринди

«Словник української мови» Б. Грінченка

«Словник української мови» в 11 томах

«Великий тлумачний словник сучасної української мови»