Леся Українка "Лісова пісня"

с. Колодяжне, 1910

м. Сурамі, 1910  

м. Кутаїсі, 1911  

м. Луцьк, 1903

епічний

драматичний

ліро - епічний

ліричний

Село Колодяжне

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині

Урочище Нечимне

Околиця поліського села

неоромантичний твір

імпресіоністичний твір

реалістичний твір

сентиментальний твір

Стосунки між двома світами: світом людей і світом природи

Любов людини до природи і необхідність її збереження

Складні та болісні шляхи шукання щастя і реалізації високої мрії

Життя українських селян наприкінці ХІХ століття

високого і буденного

віри і безнадії

прощення і помсти

волі і рабства

Лукашу

Мавці

Лісовику

дядьку Леву

думи

легенди

балади

переказу

Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.

Чи ж то ганьба, що маю серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє ?

Ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос.

Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, - там жура тягар свій носить.

Мавки

Лісовика

Лукаша

дядька Лева

У "Лісовій пісні" відсутня хронологічна послідовність подій.

Головна тема твору "Лісова пісня" - нероздільне кохання.

Природна циклічність сиволізує вічність людських поривань до щастя.

Композиційно "Лісова пісня" складається з прологу та чотирьох частин.

В основу твору покладено принцип антитези.

Конфлікт між Мавкою і Килиною має побутовий характер.

У творі порушено проблему батьки і діти.

"Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!"- говорить Мавка.