Ліна Костенко "Маруся Чурай"

письменник-емігрант

шістдесятник

представник ВАПЛІТЕ

представник "празької школи"

Сумська область

Херсонська область

Київська область

Полтавська область

Київському художньому інститут

Харківському державному університеті

Займався самоосвітою, не мав змоги навчатися

Московському літературному інституті ім. О.М.Горького

1959

1969

1979

1980

епос

ліро-епос

лірика

драма

історичний роман у віршах

історичний роман

історична повість

історична повість у віршах

зображення нещасливого кохання Марусі й Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.

життя українських жінок у зруйнованій Полтаві середини XVII ст.

облоги Полтави польською шляхтою в 1659 р.

нерозділеного кохання Марусі Чурай та Івана Іскри, його жертовності заради любові

за будь-яких умов людина повинна залишатися людиною

возвеличення любові як високої християнської цінності, що вивищує людину над буденністю, очищує її душу

незнищенність українського народу , глибока віра в його духовну силу і могутність.

Оспівування першого кохання

любов і зрада

батьки і діти

війна і мир

патріотизм

митець і народ

причини втрати української державності

Маруся Чурай

Гриць Бобренко

полковий обозний Іван Іскра

полтавський полковник Мартин Пушкар

козак Лесько Черкес

Галя Вишняківна

війт Семен Горбань

мати Марусі Чурай

-

9

5

1

2

3

4

5 розділів

7 розділів

9 розділів

11 розділів

«Якби знайшлась неопалима книга»

Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.

«Полтавський полк виходить на зорі»

Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.

«Сповідь»

Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.

«Гінець до гетьмана»

Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.

«Страта»

Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Маруснної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі й героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.

«Проща»

Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.

«Дідова балка»

Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.

«Облога Полтави»  

Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.

 «Весна, і смерть, і світле воскресіння»

Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю».