Ліна Костенко. "Маруся Чурай" (І розділ)

Слова «В таких походах куля обминула,

Не подолала вражеська рука,

Щоб де? Аж дома! Дівка підманула,

Струїла геть такого козака!» належать:

Слова «Вона ж, дурна, чогось була топилась,

             По тому ще й заслабла і злягла.

            А я кажу: чого ти причепилась?

           Чи ти його у власність набула?

          А він такий, що він брехать не буде.

          Грицько був чесний, не якийсь бабій» належать:

«Він… вважає зокрема:

   Їй треба дьогтем вимазати ворота». Хто так вважає?

Слова Бобренчихи «У мене син одиничок, панове,

                                  І запечалля на душі одне,

                                 Одна у серці шпичечка тернова, -

                                Не дай же бог, у прийми дремене!»                                 свідчать про таку рису характеру як: 

Семен Капканчик словами «Що сватав ту, а в тої опинився…

Смалив до двох, то й попалив халявки»:

Словами «Але ж Маруся так його чекала,

                   Такі літа одна перебула!

                   Нікому ні руки не шлюбувала,

                   Ані на кого й оком не вела» підкреслено таку рису її характеру:

Словами «Від того кидавсь берега до того.

                   Любив достаток і любив пісні.

                   Це як, скажімо, вірувати в бога

                    І продавати душу сатані»               двоїстість натури Грицька охарактеризовано:

Слова «Що ж це виходить? Зрадити в житті

               Державу – злочин, а людину – можна?» належать

Словами «То – козак.

                   Таке нещастя хоч кого знеможе.

                   Це ж можна тут рішитися ума.

                   Любив же він Марусю, не дай боже!

                   Тепер сидить, лиця на нім нема» охарактеризовано

Слова «Отож скажу відкрито і вселюдно.

                  Буває всяко, доля – не черінь.

                 Любов – це, люди, діло неосудне.

                  По всі віки. Во вік віків. Амінь» належать

В уривку «Козак спітнів. Козацька шабля навпіл.

                       А стіл стоїть. Так само, як стояв»  стіл і шабля є символами:

Хто «…потім стане побратимом Разіна - … Хромим. Загине на Дону»?

«Мине сім літ – і голову цю сиву

      Виговському на списі подадуть». Кого скарають і за що?

Хто і за що «Загине теж, в бою заживши слави,

                          В недовгім часі після Пушкаря,

                          Вертаючи до попелу Полтави

                          З посольства до московського царя»?