Літературна гра «Лови помилку» за казкою Г.-К. Андерсена «Снігова Королева» (оповідання шосте-сьоме)

Олень зупинився перед жалюгідній хатинкою, в якій жила стара лапландка. Дах спускався до самої землі, а двері були такі низенькі, що людям доводилося пролазити в них рачки.

— Ах ви, бідолахи! — сказала лапландка. — Вам ще далеко треба бігти. Доведеться пройти двісті миль, поки дістанетеся Фінляндії, де Снігова Королева живе на дачі і щовечора запалює золоті бенгальські вогні.

Коли Герда зігрілася, наїлася і напилася, лапландка написала кілька слів на сухій рибі-сардині, наказала Герді добре її берегти, потім прив’язала дівчинку до спини оленя, і той побіг.

Олень з Гердою добіг до Фінляндії і постукав у двері фінки.

Олень попросив фінку дати Герді напою, що надав би їй силу двадцяти богатирів.

Олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду, поцілував її прямо в губи, і по щоках його побігли великі блискучі сльози.

Передові загони війська Снігової Королеви нагадували потворних їжаків, другі — стоголових змій, треті — товстих ведмежат із настовбурченою шерстю, але всі були блискучо-білі, всі були живі снігові пластівці.

Холодно, порожньо і пустинно було завжди в залах замку Снігової Королеви.

Маленький Кай зовсім посинів, майже почорнів від холоду, але не помічав цього, — поцілунки Снігової Королеви зробили його нечутливим до холоду, а його ж серце було крижиною.

Кай грався плескатими дерев’яними дощечками , складаючи з них різні фігури.

Снігова Королева полетіла в теплі краї, а Кай залишився один в неосяжній пустинній залі, дивився на крижини і все думав, як йому скласти слово «Вірність».

Герда заплакала, її гарячі сльози впали Каю на груди, пройшли в саме серце, розтопили крижану кору і розтопили скалку чарівного дзеркала.