Літературне читання

КАМІНЬ НА МЕЖІ

Були собі два чоловіки. В кожного з них було своє поле. Вони орали землю, сіяли хліб. Трудилися на своє­му полі з ранку до вечора.

І от десь узявся камінь. Не дуже й великий, але й не маленький. Завбільшки з собачу голову.

Один чоловік орав ниву, побачив камінь — викинув на поле сусіда. Сусід косив хліб, побачив камінь і ду­має: "Де це він узявся? Викину його на поле сусіда". І викинув.

Так перекидали вони камінь із поля на поле багато літ. Трохи сердились один на одного, як знаходили ка­мінь на своєму полі, але швидко про нього забували й залишались великими друзями.

Але згодом їм прийшло в голову покласти камінь на межі. Поклали! І стали непримиренними ворогами. Крали один в одного снопи серед ночі, ненавиділи один одного.

Так і померли ворогами.

Господарями стали їхні діти. Вони прийшли на  межу й сказали: "Приймемо камінь, викинемо його в  болото". Віднесли. Викинули. Розорали межу. Замість  двох полів стало одне велике. Трудяться на ньому діти  двох господарів, що ворогували між собою. Трудяться  й приятелюють. А камінь у болоті лежить.

ₒ Скільки було чоловіків?

ₒ Що чоловіки робили?

ₒ Що побачив один чоловік?

ₒ Що зробив один чоловік?

ₒ Де чоловіки поклали камінь?

ₒ Що зробили їхні діти?