Літературні казки зарубіжних письменників. Гидке каченя.

У своєму гнізді у лопухах.

У канаві на старому хуторі.

У старезній кропиві.

На острівку в ставочку.

Пішли до кішки знайомитись.

Дивувалися, який великій світ.

Пішли далеко, ген по той бік садка, аж до ниви.

Пішли до ставка.

Ще ціла юрба, вони з'їдять всю нашу їжу.

Хороші дітки в цієї матері, крім одного.

Вони такі негарні та бридкі.

Бажали, щоб їх кішка з'їла.

Його клювали, штовхали.

З нього глузували і качки, і кури.

Качки скубали його, кури клювали, а дівчинка, яка годували птахів, штовхала його ногою.

Мати казала: " Хоч би мої очі тебе не бачили!"

Його ніхто не зачіпав, та годували риб'ячими головами.

Воно стало посміховиськом цілого пташиного двору.

Тому, що ніколи не бачило таких прекрасних створінь.

Бо, вони були чудові.

Мабуть, каченя відчуло, що він до них подібний

Заздрило, які вони прекрасні.

Засоромився і сховав голову під крило.

Він був невимовно щасливий, але не загордів, бо щире серце не буває ніколи гордим.

Він згадував той час, коли всі глузували з нього і проганяли його.

Всі казали, що він найпрекрасніший з найпрекрасніших птахів.

Вона недобачала.

Так її сказав кіт.

Воно було велике, більше чим звичайна качка.