Маруся Чурай

"Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом"

"Йому добро саме іде у двір.

І сад рясний, і нива хлібодарна.

Він не який визискувач чи звір,

він просто вміє взяти запівдарма."

"Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок»

Він лицар був, дарма, що постоли.

Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Йому скрутили руки і здали.

"В нас на кутку його не люблять наші.

Шляхетний дуже і чолом не б'є.

Він, - каже, - гордий. З ним не звариш каші.

Він і мовчить, бо дума щось своє".