Мені захотілося додому. Василь Сухомлинський

1. Прочитай текст.

Мені захотілося додому

Коли я була маленька, мама возила мене до бабусі, що живе над великою річкою. Який там ліс, які озера чисті, тихі,які луги зелені! Вийдеш на високий берег річки - і видно далеко-далеко. А скільки там квітів у лузі...

Мама каже: - А мені через тиждень додому хочеться. Спочатку не дуже, а згодом так тягне, що якби крила, - полетіла б через луги, ліси, озера.

І чого воно так додому хочеться! Адже немає в нас ні річки великої, ні лісу тінистого, ні озер чистих, ні лугів широких. Степ, горби, садки вишневі, ставок маленький, а хочеться додому. Мабуть тому, що тут почалося моє дитинство, тут я вперше побачила ясне сонце й синє небо, почула спів пташок і вимовила перше слово...

Я читала, що є країна, де вічно цвітуть квіти і росте трава. Але хай вони живуть собі, ті щасливі країни, зі своїм вічним літом, а я ні на що не проміняю своєї осені з сірою мжичкою* та зими з білою хуртовиною, співучої весни та гарячого літа. Бо найдорожче для людини те, що рідне...

Василь Сухомлинський

Мжичка - дуже дрібний дощ.

2. Текст Василя Сухомлинського - це...

Куди мама хотіла поїхати через тиждень?

Якими були озера?

На чому мама хотіла би полетіти додому?

Що найдорожче всього для людини?

Де відпочивала дівчинка?