"Найпотрібніша річ" (За А. Ісаакяном)

Прочитай текст мовчки.

Найпотрібніша річ

Жив колись в одній країні справедливий і мудрий цар. І було в нього

троє синів. Цар постарів. І вирішив він передати правління синові,

спроможному на таку нелегку роботу. Зібрав синів і мовить:

– Любі мої сини! Батько ваш став старий і не може більше правити

країною. Уже давно б зрікся престолу, аби тільки справдилася моя заповітна

мрія. Вона не дає мені спокою. Той із вас, хто зуміє здійснити мою мрію,

правитиме царством.

– Воля батька священна для нас! Але що це за мрія, виконати яку не

зміг наш мудрий батько?

– Бачите величезне просторе сховище? Побудував я його давно і мріяв

заповнити. Заповнити тим, що принесло б щастя моєму народові. Сховище

й досі порожнє. Той, хто заповнить його найпотрібнішою річчю у світі,

успадкує трон. Вирушайте в подорож поодинці, відшукайте найпотрібнішу

річ і заповніть моє сховище. Даю вам часу тричі по сорок днів.

Сини поцілували руку батька і вирушили в дорогу. Ходили-їздили

вони від міста до міста, із країни в країну. Бачили людей дивовижних і

знайомилися зі звичаями невідомими. У призначений день постали вони

перед батьком.

Батько привів синів до сховища. Тут вже зібралися всі придворні та

народу сила-силенна. Цар відчинив двері й покликав старшого сина.

– Чим ти заповниш це величезне сховище, дорогий мій сину? Якою

такою найпотрібнішою на світі річчю?

Старший син вийняв із кишені жменю зерна та, протягуючи батькові,

сказав:

– Хлібом заповню я це величезне сховище, дорогий батьку! Що в

цілому світі потрібніше за хліб? Ніхто не зможе прожити без хліба.

Покликав батько середнього сина. Запитав і його.

Середній син вийняв із кишені жменю землі та пояснив:

– Землею заповню я це величезне сховище, дорогий батьку! Що в

цілому світі потрібніше за землю? Без землі немає і хліба! Ніхто не може

прожити без землі.

Тоді батько покликав молодшого сина. Той рішуче переступив поріг

сховища, вийняв із кишені свічку і запалив її. Усі вирішили, що він хоче при світлі свічки краще роздивитися сховище. Молодший син мовив:

– Світлом заповню я це величезне сховище! Без світла земля не

вродить хліба. Без світла на землі не буде життя. Світла потребує все

довкола. Багато країн я обійшов, багато чого побачив. А зрозумів одне:

світло знання – найпотрібніша річ. Тільки світлом знання можна правити світом.                                                                                                                     Зрадів батько:

– Молодець, мій сину! Ти заслуговуєш трон і скіпетр, тому що хочеш

наповнити своє царство і душі людей світлом і знанням.

– Хай живе наш молодий світлоносний цар! – із наснагою вигукнули

слуги і весь народ.

За А. Ісаакяном