Обставина /способи вираження; види, відокремлення/

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева. 

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.                     

Любить людей мене навчила мати. 

На небі сонце — серед нив я.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Вражень вистачить на все життя.

Син від розкоші вередує.

Не відступати на жоден крок!

Саме завдяки тебі мені світ милий.

Поїдемо переймати досвід.

Гомоніла Україна, довго гомоніла.

Все так відчайдушно, щасливо цвіте.

Приймачі підбадьорливо сиплють прогнозами.

Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде.   

Дурний і в Києві не купить розуму.

Ой там, за Дунаєм, молодець гуляє.      

Я загартований від часів воєнного дитинства.

Жити лише для розваг, для гри в ніщо — це аморально.

Ще назва є, а річки вже немає.

У ресторанах світу популярна наша котлета по-київськи.

Теплий туман налив балку по вінця.

Команда з Одеси перемогла на останньому етапі. 

Брат радий допомогти. 

Сестра вміє співати.

Студенти починають навчатися.

Я хочу поплавати.

Батьки поїхали відпочивати.        

З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких батьків.

 Світова зірка блідне й тремтить догораючи.

Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи.

Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

 Гай лежав розпластавшись.

Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

Так вони співали йдучи через дикі пустині.

Щоб досягнути успіху треба працювати не покладаючи рук.

Важко кидати землю не залишивши на ній доброго сліду.

Лист кленовий сяйнувши багряно-синіми прожилками упав на землю.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись

солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими

лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні,

прозорі тканини.

 Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши примітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Навкруги, мов дніпрові круті береги, стіни жител червоні та сірі.

Життя було як вірш без пунктуації.

Її постать відбивала рішучість обороняти свою честь, як звір обороняє своє життя.

Максим почервонів як рак.

Зі степу як із вогкої печери тягло свіжою прохолодою.

Розглядаємо вашу відповідь як згоду.

Чисті та свіжі стіни ніби випромінювали ласку.

Вперше в Канаду я потрапив як турист.