Однорідні члени речення

А чи не занадто я  славословлю  старих своїх  коней  і село,  і стару свою хату?

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

Їхав, їхав  козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї  милої.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

 Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

І  враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Ніч була хоч і зоряна але темна.

Людина птиця і бджола люблять погожу днину.

Було нестерпно жарко як у приміщенні так і на вулиці.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Я  живу не так собою як тобою.

1

2

3

4

5

1

2

3

4

І знову не буде у думах моїх, ні мук, ні страждань, ні плачу.

Стомився день, облишив косовицю, дмухнув на сонце, заморочив ліс.

Росли брати, зростали, та не були друзями.

Перлами, росою, сонцем, долиною вмивається земля.

Близько лікоть та не вкусиш. 

Не лінуйся рано встати та замолоду більше знати.

Є сало та не для кота.

Хоч поганий тин та затишно за ним.

Бачить під лісом та не бачить під носом. 

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий.

На цукор та мед люди мух ловлять.

Було та за водою пішло.

Випускники зібралися теплого з лагідними  вечорами  серпня.

Величезна скляна будівля  виросла перед нашими очима.

У хаті стояв густий передсвітанковий  морок

З кленового пагона зірвався  широкий жовтий лист.

Пролітав буйний вітер в пустині по полі безкрайому  мертвому. 

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву  ночі.

У садках  темніли  купи  вишень  та стриміли здорові  старі дикі груші.

Сократ говорив рівним спокійним  голосом.

Місяць високо викотивсь на небо, і заглянув у човен через високий берег.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Не сплять лише цвіркуни й фонтани, та кліпа очима зоряне небо.

Синій вечір тих бродить, квіти колихає і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.

1, 2

 2, 3

3, 4

1, 3

1, 4

Надворі пахне молодим осокорячим  листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають  степом.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Під осінніми високими зорями затихають  оселі.

Вже листячко кволе на вишняках та сливах світиться.

З почуттям радості й незрозумілої тривоги взяв Ґонтар листа.

Пам’ятайте, що і в рослин і у тварин немає депутатів.

Не було нічого, крім птахів та райдуг високих.