Однорідні члени речення.Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

У небі то розгоряються то погасають сліпучі ракети.

І вітер віє і сонце гріє.

Надворі хмарно почав накрапати дощ.

Діти грілися на вулиці а дорослі про щось тихо розмовляли

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

І Волги плин, і вітер подністровськийнесуть веселі наші паруси.

У парках і скверах ще лежить сніг.

І сливи,і вишні ростуть у бабусиному саду.

Раділи і садок,і поле, і долина.

І сну нема, і спокою нема.

Їхні очі - любов і благання.

Весело і шумливо на вигоні.

Вітер у гаю нагинає лозу й тополю.

Діти і батьки все зрозуміли.

При хаті цвітуть півники фіолетово й синьо.

Цілу ніч надворі виє, плаче, стогне хуртовина.

Серед долини зеленіють розкішні та високі верби.

Сумна пісня зринає та не розважає мого серця.

На розпутті сидить кобзар та на кобзі грає.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть листочками.

Уся вулиця співала і пританцьовувала.

Полетіла б я до тебе але крилець не маю.

Молодий місяць і зорі освічують дорогу.

Треба підереслити в реченні підмети та присудки.

Минає рік ,і два, і три...

Батько, і мати,і дід з бабою нагадували мені святих.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Любіть травинку,і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Вишні й черешні, абрикоси й сливи ростуть у бабусиному саду.

Тепер від реготу заходилися сльозами не тільки глядачі а й артисти..

Ліс вабить барвами навесні й восени й улітку, й навіть узимку.

У нашому лісі багато ягід і грибів і горіхів.

Сніг лежить скрізь у парках і садах ,і скверах.

Сонце, ліси, поля, води все це святиня ,яку маємо берегти.

Ні спека дня, ні бурі,ні морози - ніщо не вб'є любов мою живу.

Усе навколо дерева, птахи, люди сповнене весняної несртимної сили.

Наближення весни в усьому серце чує: і в шелесті трав, і у вітрі, і в стежках.

У селі в бабусі все мені цікаве квіти берег річка і зелені трави.

У мудрості свої закони є і цвіт і злет і несходимі пущі.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград, красиве і корисне.

І ліс і фіолетові тіні і зоряна ніч усе було урочисто прекрасним і близьким.

І подумав Стефко що вже ніхто його не любить ні теля ні сонце ані співуча липа.

На вершечку гори на горах і видолинках скрізь уже панувала тиша.

Усе і поля й ріки та озера милують моє око на рідній землі.

Різні звірі: лисиці, кабани, лосі й олені - водяться в нашому лісі.

Про небезпеку знали всі і діти , і дорослі.

І все поволі зникає: море, скелі, земля.

Луки, гори, пишні сади - усе зелене й принишкле.