Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Зелениться ніжно рута м*ята материнка.

З-під снігу зелена травиця звеселила жайворонка.

Українці, дай вам і щастя і сил!

Хай лине вітер крізь лани й гори!

Усе спить - і небо, і зорі безсилі.

У ставок запустили : карпа окуня лина.

Будинки, сади, люди - усе мліє від літньої спеки.

Зуби руйнуються від розкушування кісточок - слив, вишень.

Ця річечка- Дніпра тоненька синя доня.

Добридень тобі Україно моя!

Подарували Тарасику нові книги.

Не вмирає наша слава і воля святая

Біла, хато, писанка яскрава!

Возрадуйся, мій сивочолий Києве!

Виростай, дитино й пам*ятай свій край.

Спасибі мамо, за недоспані ночі.

Дивна річ лежить переді мною.

Дивна річ лебеді залишилися зимувати в селі.

Дорога без попутника здається довгою.

Вечірнє сонце, дякую за всіх.

Страшні слова, коли вони мовчать.

Все повторялось: і краса, й потворність.

В цьому, напевно, правда пташина…

підмета

присудка

додатка

не є членом речення

А що, тепер Марусю знаєш

що значить в світі самота?

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу.

Кажуть носа ти вкрав у баби.

Цього року у Неділю Прощену

Я здається не усіх прощу!

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.

Усе поволі зникає: море, скелі, земля.

Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту.

Стежка, озеро, стіжок - все у падолисті.

У лісі було чути як гудуть бджоли, як співають пташки та як біжить струмок десь у яру.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Я посіяла на квітнику ромашки та айстри.

Восени птахи відлітають до вирію.

Сину, повертайся скоріше.

Добрий день вам, дідусю та бабусю!

Мамо, я зараз буду робити домашнє завдання.

Сяй, сонечко, для нас своїм теплом!

Уявіть собі, а Танька влітку відпочивала в Іспанії!

По-перше, ми маємо знайти приміщення для ярмарку.

У природи, як відомо, не має поганої погоди.

Колись, можливо, на місці цих руїн був прекрасний замок.

Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці. 

Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людський доходь.

На волоссі твоєму, кохана, діадема з проміння цвіте.

Чого ж, ти, мовчиш сивий вітряче? 

Яблуньки, вишні та абрикоси висадимо ближче до будинку.

Якщо ластівки або стрижі літають високо, треба чекати сухої сонячної погоди.

І птахам і звірятам цікаво дивитися на людей.