Однорідні члени речення,звертання,вставні слова

підметом

присудком

будь-яким

не буває членом речення

Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене брате!

Україно, доки жити буду, доти відкриватиму тебе. 

Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче! За тобою Морозенку, вся Вкраїна плаче!

Дяка щирая тобі ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько! 

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.(Народна творчість)

Місяць козацьке сонце .(Народна творчість)

 На горбочку мак в шапці як козак.(Г.Черінь)

 А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

у називному відмінку

у кличному відмінку

у будь-якій формі

у множині

Дозволь нам матусю піти погуляти.

Будь ласка принесіть мені вашу фірмову страву.

Люблю тебе мій краю росяний.

Дай мені сили природо!

Пісні приказки прислів’я все те вражало надзвичайним багатством жарту гумору практичного розуму (І. Нечуй – Левицький);

У слові є все злагода спокій усталеність надія (П. Загребельний);

Звучать улюблені слова Держава Тризуб Булава! (Яр Славутич).

присудки

обставини

означення

Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi (О. Пахльовська);

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Коцюбинський);

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині (М. Рильський).

Нам з тобою видно по дорозі.

Видно шляхи полтавськії.

Це являє собою певне правило.

Слова сказані до речі.

На галявині синіють проліски.

Вниз вела вузенька стежка.

Повсюди на вулицях майорять прапори.

Люди збирають у кошики журавлину.

Усе міняється, оновлюється, рветься.

Я вірю в краще майбутнє мого народу.

Ті горбочки, лани і ліси для мене повні добра і краси.

Читання книг - це труд і творчість.

Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.

Січень віє навкруги, навіває скрізь сніги.

Над кручею, за садом, на горі розквітли яблуні.

Весна розсипала по луках білі, блакитні, жовті квіти.

все

довкола

забіліло

подвір'я

Осінній вітер одгуляв, і затих.

Я шукаю чистих серцем а не гострих на язик.

І барвінком і рястом квітчає весна землю.

Ніч іде в гаї, в долини, трави нахиля.

на полях

всюди

подих

весни

У людини є три біди - старість, смерть і погані діти.

Шумлять дерева дуби, берези, буки.

Бережи найцінніші скарби: здоров'я і вірного друга.

Усі: радіють і готуються до свята і дорослі і малі.

присудки

обставини

означення

Пісні приказки прислів’я все те вражало надзвичайним багатством жарту гумору практичного розуму (І. Нечуй – Левицький);

У слові є все злагода спокій усталеність надія (П. Загребельний);

Звучать улюблені слова Держава Тризуб Булава! (Яр Славутич).

Облягають небо хмари.

А кривду кинь у забуття.

Як пахне хліб?

Як швидко літо промайнуло!

розповідні і питальні; 

двоскладні і односкладні; 

окличні і неокличні.

поширені та непоширені

 Спортивний інвентар вони підготували заздалегідь.

Город ми скопали восени.

 Любіть Україну всім серцем своїм;

 У зоопарку тварини почуваються добре.

Усіх цифр

лише цифри 2

цифр 1 і 2

цифр 1 і 3

цифр 1,2, 4

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

На річці, у лісі, на полі усюди німо, тихо.

За війну страшніші деякі речі боягузтво, зрадництво, егоїзм.

Скрізь панував осінній спокій у саду й у полі у лісі й на городі.

Скрізь у саду й у полі у лісі й на городі панував осінній спокій.

Осінній спокій панував скрізь у саду й у полі у лісі й на городі.

У саду і полі у лісі й на городі скрізь панував осінній спокій.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ніночко, у тебе ж великий талант до літератури.

Я вірю рідна наша мово, що твоя сила воскресне.

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало.

пан міністре

пан лікар

пане Микола

пані вчителько

Південний краю! Як тепер далеко лежиш від мене ти!

І тут можна помилитися, Марійко, у своїх здібностях.

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

Ні, дякую, Іване, ви прекрасно висловили свою думку.

Непорушне й дзвінке повітря стало ще дзвінкішим, прозорішим, мов кришталь.

Мені здавалось, що вітер дужчав з кожною хвилиною.

З неозорої далини одна за одною накочувалися, бились об берег хвилі.

Кожен дотик вітровію, здавалось, висікав із них мелодію

Життя Лесі Українки, її образ здається легендою

Не один певно стібок лягав на полотнину, поки з'явився вишитий рушник.

Аж ось нарешті обізвалася кобза і заспівала скрипка.

Щось на душі немовби обірвалось.

Тут навіть повітря несло в собі золотисті відтінки.

З козацтвом пов'язане насамперед національне визволення нашого народу.

Щоправда з теплих країв повертають не всі журавлі.

Здавалось багатьом, що й увесь півострів зараз запалає.

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає.

І зрозумієш певна річ, що ранок вечора мудріший.

Із уст землі, а може, із зап'ясть, немов роса, просочується осінь.

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець.

Підметом

Додатком

Не є членом речення

Означенням

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

ПО-МОЄМУ, МАЙТЕ НА УВАЗІ, МОЖЕ, ДЯКУЮ

Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, морозець потріскує тоненьким голосочком.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

А може, ви знаєте, що мені сниться ночами, коли повний місяць?

Щоправда хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали.

У кожному ділі є свої майстри і свої так би мовити натхнення.

Було йому літ сімдесят чи може й більше.