Самостійна робота 1

мій день, йду до ліцею, вони домовляться

пекти раків, домовитися про зустріч, одинадцяте вересня

грати на скрипці, грати першу скрипку, моя скрипка

наш клас, замовити обід, приємно вражений

Цього дня раніше стемніло.

Люблю чернігівську дорогу.

Хотілося б з тобою зустрітися.

Хтось із нас відразу все зрозумів.

Хочеш піти зі мною?

Там хочуть викопати криницю.

Я хочу крізь сльози сміятись.

Так хочеться морозива.

Пливе човен, води повен.

Не плач, хлопче, не журися.

Мені хотілося все їй розповісти.

Ми не можемо зупинятися на місці.

очевидно, може, наприклад

по-перше, щоправда, на мою думку

по-друге, напевно, а втім

мабуть, либонь, отже

Надворі тихо, тепло, сонячно.

Зустрінемося не сьогодні, а завтра.

Ми з тобою друзі нерозлучні.

Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Від усього на цьому світі є ліки, немає їх лише від людської глупоти.

Суворість учителя, як кажуть, корисніша за поблажливість батьків.

У житті кожен може робити добрі справи, не чекаючи на похвалу.

Навіть поважні люди, освічені й досвідчені, не завжди перші мудреці.

гігантський корабель

цікаві міроприємства

змістовна відповідь

щонайміцніша нитка

означено-особове

безособове

неозначено-особове

узагальнено-особове

по-вовчи, там, він

ніяк, де, неспроста

двічі, охоче, нічий

упритул, абияк, під

додаток

обставина

означення

прикладка

Спинись, хвилино!

Рахунок заблоковано.

Світанок дивовижний.

Не всі ми б'ємо байдики.

дані співпадають

конролювати дії

півтора місяця

двоє учасниць

неозначено-особове

означено-особове

називне

безособове

Життя ніби ралі.

Шедевр урятовано.

Спинись, хвилино!

Три шляхи розійшлися.

Моя свобода - завжди при мені.

Вітри галактик - вічні скрипалі.

Поезія - це завжди неповторність.

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.

Вийшовши з лісу, нас вразило поле маків.

Поплававши в річці, ми пішли вечеряти.

Не знаючи відповіді, краще зізнайся.

Кидаючи м'яч, сильніше нахиляйся.

прийняти належні міри

прийняти нового клієнта

прийняти речі зі столу

прийняти в партію

вибачте мене

відповідно до закону

завдати горя

Гори вкриваються позолотою і блиском.

В саду цвіла бузина та калина.

Дощ січе воду, камінь

Хтось бере рушницю і йде до лісу.

Наближення весни в усьому серце чує і в шелесті квітів і у вітрі і в стежках.

Все поволі зникає у темряві море скеля берег.

Бадилина пташка кущик усе звикає жити без води.

Все знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду, і червона калина.

Шумить і шепче і триводить вітер у гаю.

Завод і лан місто і село усе злилося разом.

Заспівали брати і сестроньки.

Їхав козаченько лугом долиною лісочком.

Книги були скрізь і на столі і на полиці.

Лози висип кручі усе виблискує від роси.

Все і повітря і гори і ліси починали від кожного поруху вітру бриніти.

Все буває у серці людському тихий смуток гордий гнів п'янке щастя.

Треба пакувати, а тут як на лихо приїхав Мишанецький.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

Усе в чеканні – спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі.

Ні вдень, ні вночі не стихає клепання коси.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і, мимоволі, мабуть залишають свої сліди.

А життя було усюди і на землі і у воді і в повітрі.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Ясна смуга на воді все ширшає більшає та довшає.

Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий.