Олень і його товариш

Захотілося молодому оленю по білому світу побродити, нові міс­ця подивитися.

        - Відмовляти не стану, - сказав йому батько, - але знай: нелегко тобі буде, зазнаєш горя в чужому краю.

        - Нічого!.. Я збираюся не один, а з товаришем...

        - Розкажи що-небудь про нього.

        - Ми йшли вузенькою стежкою. Дорогу перегородив великий ка­мінь, обійти його було неможливо. Тоді мій товариш уперся плечем і відсунув камінь убік. Ось він який!

        - Твій товариш сильний, - похвалив старий олень. - Але все-таки я буду хвилюватися за тебе.

        - Коли ми поверталися додому, на товариша з дерева раптом ки­нулась рись. Але він не розгубився, струснув рись із спини і переміг її у відкритому бою!

-        Безперечно, твій товариш відважний і спритний. Але все ж таки я буду хвилюватися за тебе.

        - А ось послухай ще про нього. Гуляли ми, і нам захотілося пити. Але по дорозі до водопою товариш почув запах якогось хижака. "Нам загрожує небезпека!" - шепнув він мені, і ми помчали, як вітер.

        - Твій друг розумний і обережний. Але я буду хвилюватися, поки не побачу тебе, - зітхнув старий олень.

        - А потім ми відпочивали в лісовій гущавині. Бачимо: вовк ганяється за козеням і ось-ось наздожене його. Мій товариш не всидів у кущах. Він кинувся навперейми вовкові і так ударив його рогами, що той з переляку ледь із шкури не вискочив.

        - Це найкраще, що ти міг сказати про нього, - зрадів старий олень. - Твій товариш благородний. Тепер, синку, я за тебе спокійний

(В.Росін).

                                                                                                      (231 слово)