"Он як буває" М Магера

М.Магера "Он як буває"

  Андрійко був звичайним хлопчиком. Рівні чорні брови пташиними кри­лами розкинулись на білому високому чолі, а по боках від тонкого з ледь помітною горбинкою носа з-під густих темних вій зорили небесною бла­киттю очі.

  Він був слухняним і допитливим. Іноді зайва цікавість псувала настрій і малому, і рідним. Так сталося і цього разу...

 Хлопчик дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото, соломинки і, немов справжні муляри, будували собі овальне гніздечко.

  Щоранку прокидався від голосного ластів'ячого щебету. Вибігав на бал­кон і радісно вітався:

  – Доброго ранку, ластівочки!

  І пташки ніби розуміли його мову, бо ще голосніше співали.

  Одного разу, коли мати поралася на кухні, а батько пішов до крамниці, Андрійко вийшов на балкон. Здивувався, що вже не було чути щебету пташок. Потім пригадав, як кілька днів тому тато казав, що скоро у гнізді будуть маленькі ластів'ята. Почав допитуватися у нього, чи можна буде їх побачити. І тато запевнив, що малята самі виглядатимуть з гнізда. Тепер же треба менше бувати на балконі, щоб не лякати птахів.

  “А що, коли я зазирну у гніздо? Це ж зовсім невисоко. І якраз пташок немає, мабуть, полетіли кудись. Що там у гнізді? Може, вивелися ма­ленькі ластів'ята?” – подумав Андрійко.

  Він швиденько виніс стілець, став на нього і рукою торкнувся гнізда. Аж раптом звідти з відчайдушним криком вилетіла ластівка. Хлопчик з пере­ляку ледь не впав із стільця. Десь узялася ще одна птаха – закричали, затужили на весь білий світ! Андрійкові злізти б зі стільця, піти геть. Однак цікавість перемогла, як це часто з ним бувало. Став навшпиньки, дотягнувся до гнізда і хотів засунути в отвір пальці. Та ластів'яча хатина раптом відірвалася від стіни і впала долі.

  Хлопчик кинувся до понівеченого гнізда і злякано закричав:

  – Ой, мамочко, таточку, рятуйте-е-е!

  На лемент прибігла з кухні мати, з'явився захеканий батько. Обоє осудливо дивилися на Андрійка, а той плакав гіркими сльозами над поби­тими маленькими білими яйцями.

  Чи не вперше його ніхто не втішав.

Твір "Он як буває"-це...............

Які пташки будували над вікном гніздо?

Як хлопчик вітався з ластів'ятами?

За чим не раз спостерігав Андрійко на балконі?

Хто розповів хлопчикові , що незабаром з'являться маленькі ластів'ята?

Чим скінчилася некерована цікавість Андрійка?

Як дивилися батьки на Андрійка?

Чому Андрійко гірко плакав?

Чого навчає оповідання?