Оповідання Олександра Зими «Про сірого ворона та чарівні окуляри»

Миколка

Сергійко

Андрійко

Груша

Яблуня

Зелена ялина

Сірий Вовк

Сірий Зайчик

Сірий Ворон

Обкопував і поливав її

Він побілив її

Зрізав всі гілки

Осколок скла, цукерка, дзеркальце, окуляри

Перламутровий гудзик, цукерка, срібна монета

Золота монета, обгортка від шоколадки, осколок дзеркальця, срібний гудзик

Коли наполохалися пташки у лісі

Коли Сірий Ворон летів, від змахів його крил чарівні окуляри, ще дужче засяяли, як ліхтарик у небі

 Коли вона повернулася до дупла

Хотів викинути їх із гнізда

Бо погано бачив

Він думав, що вони гарячі і від них завжди можна буде погрітися у гнізді

Вони вдарилися об пеньок дуба й розлетілися маленькими блискітками

Вони зачепилися за гілку дерева

Вони впали у воду

Ворона покарала Сойка

Ворон і його діти забули свою мову і вміють лише каркати

Тепер ворон збирає все блискуче

Доки не знайде усіх скалок і не складе з них чарівних окулярів

Доки не принесуть усе блискуче у своє гніздо

Доки не згадає своєї мови

Бо розбилися чарівні окуляри

Бо мухоловка вкрала чарівні окуляри

Бо не може вона побачити ні сонця, ні квітів

Ніколи не годувати пташок

Робитиме тільки добро. І для звірів, і для птахів, і для людей

Буде більш жорстоким до природи