Наслідком розвитку дисидентського руху в період «застою» стало:
внесення до Конституції СРСР та УРСР статей про громадянські права і свободи
посилення партійного контролю над творчою інтелігенцією
зародження робітничого руху і розгортання масових страйків
обмеження функцій і компетенції каральних органів (КДБ і МВД)