Орфографія та складне речення 10 клас

голова, козацький, сопілка

повернути, предмет, екран

столичний, сяйво, голубка

перемога, герой, поетичний

намисто, життя, блакитний

Ясно, заїду, ящірка, яма, ярмо, країна.

Вийшла, ґанок, небо, квітка, подзенькують, дзюркоче.

Громада, лічба, кіготь, далекий, студент, турист.

Просьба, щавель, вокзал, джаз, надзвуковий.

 хронометраж часу

   офіційна особа

 прейскурант цін

подарувати презент

 перша премˈєра

Карпати, проблеми, вечорниці

входини, народи, Альпи

дріжджі, заручини, обличчя

перемовини, двері, ножиці

уста, м'ясниці, перешкоди

докладний, музейний, сіруватий

систематичний, окремий, веселий

колективний, заочний, біологічний

триколірний, прохолодний, річковий

молочний, комп'ютерний, голий

малиновий, чесний, цікавий

гучний, злий, приємний

ультракороткий, дешевий, вагомий

солоденький, ретельний, щирий

здоровенний, доречний, вразливий

Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба 

(Г. Тютюнник).

Серце в нього щеміло, немов хтось стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання, хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський).

Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк).

Я подумав: як то добре отако вірити в когось, покластися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей (Ю. Мушкетик).

дві;           

.

чотири;   

п’ять

три;

У давніх літописах наших єсть одно оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почуття (М. Вороний).

Землю, що крила дала мені, довічно буду любить (Ю. Петренко).

Я хочу, хочу в це повірити, що світ стоїть на доброті (В. Малишко).

У небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла (В. Сосюра).

з’ясувальне;

означальне;

обставинне допустове;

обставинне способу і ступеня дії.

Соломія міркувала, що_ коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (М. Коцюбинський).

Мама каже, що _ коли уві сні літається, значить, росте він, росте! 

(М. Стельмах)

Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича, і _ коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний).

Скирта вже потемніла від негоди, та _ коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, то вона дихне тобі в обличчя стужавілими пахощами осені (Є. Гуцало).

Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутин (М. Рильський).

Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб’єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга (В. Гуртовенко).

Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда (В. Симоненко).

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена (Д. Павличко).

Що правда на світі є, Зачіплянка в цьому не раз переконалась з’явилась таблиця на соборі. (О. Гончар).

 Молодий узяв Катрю під руку й повів до хати вузеньким коридором, бо хуторяни не дуже розступалися кожному хотілося подивитись на приїжджих зблизька (Г. Тютюнник).

 Справді вдома ще спала б, а тут встає до схід сонця, тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал (О. Гончар).

 Заснула хвиля у броді, заснув і присілок над бродом. А до нього ніяк не дотягне своє снування той волохатий, що так дитинство нагадує, сон — перед жнивами він завжди тільки скрадається за Данилком, а коли й прихопить його, то лише на якусь часинку (М. Стельмах).

Ось так воно й виходить: коли хтось високо злетить, то неодмінно низько сяде (М. Стельмах).

 Буває ж так що людину тягне, настійливо тягне кудись, — ось так і його тягнуло з тої миті, як тільки він побачив із степу це бойове судно що, мов сама його мрія, силуетно застигло на обрії… (О. Гончар).

 День був такий самий, нічого не приніс, абатство завалене шматтям туману завмерло, ждало, прислухалося (П. Загребельний).

 З рушницею полюють перепілок восени, коли вже просо вклоняється хазяїнові повними китицями пшоняної каші, а навкруги проса — куди оком кинеш, — самі стерні та копи та скирти… (О. Вишня).

1.1

2.2

3.3

4.4

тиж..невий, форпос..ний, вартіс..ний

хвас..нути, піс..ний, заздріс..ний

шус..нути, кіс..лявий, буревіс..ний

облас..ний, ус..ний, швидкіс..ний

беззахис..ний, компос..ний, доблес..ний

Единбургзький фестиваль, паризькі музеї

Магдебурзьке право, французські парфуми

волоський горіх, Гринвіцький меридіан

язичницькі вірування, Запорожська Січ

чешський кришталь, казахські традиції

нян..чин, рибон..ці, кружал..це

іран..ський, сторонон..ці, мудрец..

промін..ці, чотир..ох, Вас..ці

облич.., з'ясуєт..ся, друкарен..

тюр..ма, цвірінь..кати, годит..ся

Тет..яна, календар.., громадян..ський

передач.., трудівниц.., Вернад..ський

Ґдан..ськ, поділ..ський, карбован..цем

барабан..щик, Ковал..ський, колис..ці

Коцюбин..ський, голівон..ці, долин..ці

Примор..я, подвір..я, пор..ядок

в..юнитись, зап..ястний, арф..яр

Р..єпін, прем..єр, солом..яний

кар..єра, трав..яний, кр..якати

багр..яний, пів..єпархії, бар..єр