Органічні речовини. Гра "Так чи ні"

Білки – високомолекулярні нітрогеновмісні біополімери, мономерами яких є жирні кислоти.

Масова частка вуглеводів у живій природі більша, ніж інших органічних сполук.

Автотрофні організми отримують вуглеводи з їжі або ж синтезують їх з інших органічних сполук (жирів, амінокислот тощо).

Моносахариди – вуглеводи, які не розщеплюються на простіші вуглеводи,

добре розчинні у воді, мають солодкий смак.

Рибоза та дезоксирибоза - найпоширеніші гексози.

Полісахариди погано розчинні у воді та не мають солодкого смаку.

Енергетична функція зумовлена тим, що внаслідок повного розщеплення 1 г вуглеводів вивільняється 38,9 кДж енергії.

Ліпіди – це похідні жирних кислот і багатоатомних спиртів або альдегідів, які погано розчиняються у воді.

Фосфоліпіди є основою біологічних мембран і виконують будівельну функцію.

Запаси жирів можуть використовуватись організмами як джерело енергії та як метаболічне джерело води.

Молочний цукор – лактоза - це моносахарид.

Ліпіди гідрофобні, тому не розчиняються в неполярних розчинниках:

бензені, хлороформі, ацетоні.

Стероїди - це похідні ліпідів.

Нині відомо понад 100 амінокислот, але лише 20 з них входять до складу

білків.

Вторинний рівень структурної організації білка має назву глобула.

Деструкція - порушення вторинної, третинної і четвертинної структури молекули білка.

Білок плазми крові фібрин бере участь у зсіданні крові.

Молекула РНК складається з двох ланцюгів, що закручені один навколо одного.

В клітинах еукаріотів ДНК міститься в ядрі, мітохондріях і пластидах.

Транспортна РНК (тРНК) поміж усіх молекул РНК має найбільші

розміри.