Панас Мирний "Хіба ревуть воли , як ясла повні?"

Заголовок роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні? має

"У Чіпкий й серце добріше, й душа чистіша", - говорить про Чіпку

Село Піски було подароване Катериною ІІ

На шлях морального падіння й кримінального злочину Чіпка стає після

Про нічні збіговиська злодіїв ідеться в розділі

Кому належать слова : " А ви, недобитки?.. Ще й вас тут не ставало?! Давно з вас шкуру злупили?.. А тепер — думаєте, що й ви пани?! "

" А нашому братоі треба стерегти свого брата, а не тільки про себе думати", - так говорив

"І нащо воно тобі з панами тягатись? Ще, не дай боже, підведуть як... Самі ж поховаються, а тобі — буде" , - гоорить

Хто "Лагодився ... громаді служити — збирався добро робити: грів у серці сам собі нишком, потай уже й жінки, голубку-надію — давнє забути і слід його загладити… А вийшло так, що — де знайшов шану, там загубив спокій і… долю!" ?

Про кого сказано: "А ... ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів, чи не знайдеться чого, щоб випровадити з управи члена, котрий, як він боявся, міг стати йому на переметі, шкодити, не допускати просовувать лапу до земських грошей…"?

Кому" ... заздро було, як-таки москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку, що їм снилося й ввижалося — та не сталося!" ?

"Він почував своїм серцем, що це вертається за ним давнє, простягає до його руки, хоче його схопити, обняти..., - сказано про

До кого звернені слова: " Не ваше діло, лежіть там собі на печі, коли лежиться!" ?

Про кого сказано: "...підохочувала Чіпку, вітала його братчиків. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях...  " ?

"Перше "карав" тільки пана та жида, а то вже став "одбирати своє" і в свого брата — заможного козака: обдере, як липку, тільки живу душу на світ азапустить.." , - сказано про

Кому належать слова: " Цить... ци-ить, моя дитино! Я знаю, хто ті розбишаки... Мовчи!.. То він клятий!.. Цить... а то як почує, — не животіти тоді ні тобі, ні мені..."