Перетворення графіків функцій

y = f (∣2 − x∣) ← y = f (∣ − x∣) ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y = f (∣2 − x∣) ← y = f (2 − x) ← y = f (−x) ← y = f (х)

y = f (∣2 − x∣) ← y = f (∣х∣) ← y = f (х)

y = f (∣2 − x∣) ← y = f (∣х+2∣) ← y = f (∣х∣) ← y = f (х)

 y = f (2 − 4x) ← y = f ( − 4x) ← y = f (4x) ← y = f (х)

 y = f (2 − 4x) ← y = f (2 − x) ← y = f (2 + x) ← y = f (х)

 y = f (2 − 4x) ← y = f (2 + 4x) ← y = f (2 + x) ← y = f (х)

 y = f (2 − 4x) ← y = f (4x) ← y = f ( x)

y = f (∣2 − 4x∣) ←y = f (2 − 4x) ←y = f (−4x) ←y = f (4х)←y = f (х)

y = f (∣2 − 4x∣) ←y = f (∣ − 4x∣) ←y = f (∣4x∣) ←y = f (∣x∣)←y = f (х)

y = f (∣2 − 4x∣)=f (∣4x − 2∣) ← y = f (∣х − 2∣) ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y = f (∣2 − 4x∣)=f (∣4x − 2∣) ←y = f (∣4 x∣) ←y = f (∣x∣) ←y = f (х)

 y = f(1/2 − 4∣x∣) ←y = f (1/2 − 4x) ←y = f (−4x) ←y = f (4x)←y = f (х)

y = f(1/2 − 4∣x∣) ← y = f(− 4∣x∣) ←y = f (4∣x∣) ←y = f (4x) ←y = f (х)

 y = f(1/2 − 4∣x∣) ←y = f (1/2 − 4x) ←y = f (1/2 −x)←y = f (−x) ←y = f (х)

y = f(1/2 − 4∣x∣) ←y = f (1/2 − 4x) ←y = f (1/2 −x)←y = f (1/2+x) ←y = f (х)

y = f(1/2 − 4∣x∣) ←y = f (1/2 − ∣x∣) ←y = f (1/2+∣x∣) ←y = f (∣x∣)←y = f (х)

y= ∣f (∣х − 1∣)+2∣ ← y= ∣f (∣х∣)+2∣ ← y= f (∣х∣)+2 ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y= ∣f (∣х − 1∣)+2∣ ← y= f (∣х − 1∣)+2 ← y= f (∣х − 1∣) ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y= ∣f (∣х − 1∣)+2∣ ← y= ∣f (∣х − 1∣)∣ ← y= ∣f (∣х∣)∣ ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y= ∣f (∣х − 1∣)+2∣ ← y= ∣f (х − 1)+2∣ ← y= f (х − 1) + 2 ← y = f (х − 1) ← y = f (х)

y = ∣f (∣х − 1∣)∣ − 2 ← y = ∣f (∣х − 1∣)∣ ← y= ∣f (∣х∣)∣ ← y = f (∣x∣) ← y = f (х)

y = ∣f (∣х − 1∣)∣ − 2 ← y = f (∣х − 1∣) − 2 ← y= f (∣х − 1∣) ← y=f (∣х∣) ← y = f (х)

y = ∣f (∣х − 1∣)∣ − 2 ← y = ∣f (х − 1)∣ − 2 ← y= ∣f (х)∣− 2 ← y= ∣f (х)∣ ←y= f (х)

y = ∣f (∣х − 1∣)∣ − 2 ← y = ∣f (∣х∣)∣ − 2 ← y= ∣f (∣х∣)∣ ← y= ∣f (х)∣← y = f (х)

стисканням графіка функції y = f (x) у 2 рази до осі ординат

розтягненням графіка функції y = f (x) у 2 рази від осі ординат

стисканням графіка функції y = f (x) у 2 рази до осі абсцис

розтягненням графіка функції y = f (x) у 2 рази до від осі абсцис

перетворенням симетрії графіка функції y = f (x) відносно осі абсцис

замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою ординатою та з абсцисою, поділеною на 2.

стисканням графіка функції y = f (x) у 2 рази до осі ординат

розтягненням графіка функції y = f (x) у 2 рази від осі ординат

стисканням графіка функції y = f (x) у 2 рази до осі абсцис

розтягненням графіка функції y = f (x) у 2 рази до від осі абсцис

замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою абсцисою та ординатою, помноженною на 2.

паралельним перенесенням графіка функції y = f (x) на 2 одиниці вгору вздовж осі ординат

паралельним перенесенням графіка функції y = f (x) на 2 одиниці праворуч вздовж осі абсцис

паралельним перенесенням графіка функції y = f (x) на 2 одиниці ліворуч вздовж осі абсцис

паралельним перенесенням графіка функції y = f (x) на 2 одиниці донизу вздовж осі ординат

замінивши кожну точку графіка функції y = f (x) на точку з тією самою ординатою й абсцисою збільшеною на 2

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси;

2) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають від’ємні абсциси.

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси;

2) побудувати ту частину графіка функції y = f (–x), усі точки якої мають від’ємні абсциси.

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси;

2) побудувати фігуру, симетричну отриманій відносно осі ординат.

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси;

2) побудувати фігуру, симетричну отриманій відносно осі абсцис.

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні абсциси;

2) побудувати фігуру, симетричну отриманій відносно осі ординат.

1) побудувати ту частину графіка функції y = f (x), усі точки якої мають невід’ємні ординати;

2) побудувати ту частину графіка функції y = –f (x), усі точки якої мають додатні ординати.

1) ту частину графіка функції y = f (x), точки якої мають невід’ємні ординати, залишити без змін;

2) побудувати фігуру, симетричну відносно осі ординат тій частині графіка функції y = f (x), точки якої мають від’ємні ординати.

1) ту частину графіка функції y = f (x), точки якої мають невід’ємні ординати, залишити без змін;

2) побудувати фігуру, симетричну відносно осі абсцис тій частині графіка функції y = f (x), точки якої мають додатні ординати.

a = 0, b > 0

a > 0, b > 0

a ≥ 0, b > 0

a ≤ 0, b ≤ 0

a ≥ 0, b ≥ 0