Підсумкова контрольна робота

День ясний, теплий, весняний.                             

Я трохи звір.

Незупинне власне словотворення ось шлях його поезії.

Промені як вії сонячних очей.

З-під чорних стріх вилазять вечірні тіні, повзуть по стінах, гойдаються по садках і виходять блукати на шлях (І. Микитенко)..

Все зберегла моя уява ті ночі зоряні, ті дні (В. Сосюра).

Над тією дібровою стояла ніби дуже ясна місячна ніч або ясний вечір (І. Нечуй-Левицький).

Вогнище то згасало, то знову спалахувало яскравим полум’ям (Я. Баш)

незабаром, ще неприйняті закони, неголосно, недруг;

не виконувати, не дотримуючись, не відповівши, несміливий;

незчутися, незліченний, зовсім не страшний, не знаючи;

неполиті грядки, нестямний, немовбито, лист не написаний;

досі не виконане, недолюблювати, не стямившись, не доведена тео-

рема.

І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались мов хиже птаство на степу;

«Ну звичайно, - думаєш собі, - старалась, старалась людина, співала, а цей дивак нічого й не бачив»;

«Шептала візьмеш, - сказав конюх хлопчикові. – Тільки зачекай, напою»

Тоді Славко скаже йому: «А я маю ще більшу гризоту» - та й признається в усьому.

Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі (Гр. Тютюнник)

Я їду туди, де мене чекає вільний степ (Микола Хвильовий).

І дощ до ранку буде шепотіти святі слова, які я промовчу

Коли козак іде, земля гуде (Нар. творчість).

«З тобою мова буде потім, - сказав Іван. – а я служу революції»;

Запала тиша, як у страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»;

«Хтось нетутешній, - бурчав крізь зуби. – Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові – тайгові не порушать закону»;

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!».

Рушники , які часто розвішували над вікнами і дверима ,мали оберігати

оселю від усього нечистого ,що могло до неї потрапити.

Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів

і лип ,палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору ,

що вигнався стрімко в небо.

Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх

свого житла і не тямив , що воно там коїться на горі.

Місяць на небі ,зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

сказав/таки, хтозна/чому

їй/богу, чим/дужче

будь/ласка, дарма/що

читай/бо, слухай/но

тільки/що, стій/бо, аяк/же

авже/ж, нехай/зайде, говорив/же

сказав/би, хоч/куди, казна/що

хтозна/як, отакий/то, коли/небудь

більше, холодніше, швидше, поганіше

нище, краще, вище,

солодкіше, яскравіше, тихіше, частіше

чистіше, тяжіше, блише, довше

тепліше, товще, глибше, зручніше

стрімголов, змалечку, вперемішку, босоніж

стромляючи, важко, легко, спересердя

не раз, зроду-віку, до дому, час від часу

щосили, казна-звідки, будь-де, давній

стрімкий, босоногий, малий, перемішаний

вояцтво

юнацтво

багацтво

ткацтво

солом..яний, сім..янин, під..їзд

поголів..я, різдв..яний, міжгір..я

дит..ясла, м..ятний, кр..якати

р..ябенький, в..їжджати, дзв..якнути

бе..таланний, ..турбований, ..дійснена

ро..пач, ..топтати, ..хочу

..цілення, ..чесати, ..попелити

..будувати, ..миритися, ро..питати

йдемо

робімо

дайте

знайдімо

кашне, Хоккайдо, пюре

дівча, Онтаріо, Тбілісі

Калахарі, івасі, путасу

авеню, цеце, рандеву

Зустрінеш долю незрадливу … живи на радість усім щасливо.

Гори підходять до самого моря, гострі, скелясті, мертві, за ними … безмежний сніговий хребет.

Ноги терпли … мряка покривала одежу холодною росою.

А колись хата була мов лялечка … весело сміялася білизною своїх стін.

прислівник

прийменник

займенник

сполучник

іменник