Поезії про дивосвіт природи

човник-співрозмовник

гойдає-повіває 

місяченько-легенько

світло-привітно

Тарас Шевченко

Леся Українка

Любов Забашта

весна

осінь

зима

літо

Волошкове поле

За сонцем хмаронька пливе

Дивосвіт, дивосвіт

Плине білий човник, хвилечка колише

В небі жайворонки в’ються

Волошкове поле

Всі ці квіти, і ліси,

і пташині голоси?

Ліс, і річка, і поля —

це ж усе моя земля!

Очам любо. Годиночку,

малую годину|

ніби серце одпочине,

з Богом заговорить...

А туман,неначе ворог,

закриває море

і хмароньку рожевую,

і тьму за собою

Білії хмаринки, лебедині крила

угорі гуляють,

довгою сягîю, що зорю покрила,

місяця сягàють*.

озеро

морський порт

море

серед маків

у саду

у житі

не хоче ділитися ні з ким

вона береже ягоди й для пташок, а не лише для людини

гострі колючки чіпляються

комаха

птах 

звір

"Дядько Дощ"

"В небі жайворонки в’ються"

"Розливається Дунай"

з туманом сивим

з матір'ю

з дитиною