Поширені й непоширені речення

Кілька покупців почали сперечатися.

Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.

Хлопчаки били байдики.

Вистава була надзвичайна.

Трава не скошена.

Ранок був свіжим.

Тиша ніби скло.

Запахло медом.

Став накрапати дощ.

Три тополі обнялися.

Вона сиділа склавши руки.

Ми з тобою будемо радіти.

Я буду крізь сльози сміятись

Сотні птахів почали співати

Батько з сином закінчили сіяти.

Хай кожен із вас поміркує.

Друзі будуть відпочивати.

Тут темно.

Він виявився не в тім'я битий.

Брат із сестрою співали.

Вечір був тихий.

Обличчя стало мов камінь.

І зозуля кувати перестала.

Тато просить зачекати.

Буду я навчатись мови золотої.

Хай життя наше буде піснею, друзі!

Ця гора найбільш висока.

Поезія - це завжди неповторність.

День був теплий, весняний, веселий.

Дід був ковалем.

Минула тривожна ніч.

Хай він чекає.

Осінь буде ясніти.

Дві верби говорили-балакали.

Три верби схилилися.

Сіно було свіже, зелене, пахуче.

Сонце трудиться в поті чола.

Час минає.

Хлопці накивали п'ятами.

Двоє музик продовжували грати.

Комплімент повинен бути щирим.

А Максим вийшов сухим із води.

Григорію закортіло скупатися.

Холод стає помітнішим і помітнішим.

Ми будемо говорити.

Зоріє Чумацький Шлях.

Книга була цікавою.

Надворі стемніло.

Справа починала бути кепською.

Учні конструюють і креслять.

Олівець не виходить із рук.

Небо стало ніби бузкове.

Серцю радісно.

Дідусь буде відпочивати.

Хай кожен із вас заспіває.

Хлопець виявився не ликом шитий.

Край неба жеврів.

Гостям весело.

Ліс ще дрімає...

Були падіння, злети, поразки, перемоги.

Сьогодні сонячно.

Мені сумно.

Двері скрипнули в тиші сумовито й самітно.

Хтось із старших почав співати.

На обличчі вродливім очі в задумі.

Від широкого Дону холодний вітер віяв.