Повторення вивченого.Синтаксис.Пунктуація

 означенням

обставиною

присудком

додатком

1А, 2В, 3Г, 4Д

1Д, 2Б, 3А, 4В

1Б, 2В, 3А, 4Г

1В, 2А, 3Б, 4Г

Коло великоднього столу заствленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

....вражають красою дерева.

Дерева.... вражають красою.

Красою вражають дерева...

Вражають красою дерева....

Вражають красою.... дерева.

Чи то вечір погасає, чи ранок світає?

Звісно, нарізно нам важко і разом нам тісно.

Співаю - і назустріч пісня ллється

А десь цвіли сади, і дивно пахли трави. 

розкидаючи рожеві плями по піску.

і надворі починало вже темніти.

і тепло разом із собою забирало.

і накладало ніжні сліди на берег.

У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловимачастка самого мене.

Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, відтого, що відстала від валки, загулявшись у лісочку.

Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понадмерехтливим сяйвом снігів.

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито,перегукуючись із громами.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду

А літо йде полями і гаями і вітер ніє і цвіте блакить.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов.

Темніє схід а там на заході кривавий слід лишило сонце.  

То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий ясною вільгістю оббризкавшицвітінь то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається і знову дощ і тінь.

 Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.

Хлопець сидів, обійнятий м ’якою радістю, і широкий світ клався йому під ноги

З ледарем поведешся – горя наберешся.

і перетворив галявину на строкатий візерунок.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

залишивши на ній неприкриті плями.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку