Позакласне читання. Тетяна Чорновіл "Чи є в білки мобілка?"

Прочитай оповідання за потреби ще раз...

Тетяна Чорновіл

Чи є в білки мобілка?

Літала якось Сорока по місту і почула, як люди наспівували веселу пісеньку. Не всі слова стрекотуха розібрала, але зрозуміла, що йшлося там про Білку та мобілку.

Еге, та Білка наша мобілку має! — зацікавилася пташка і полетіла до

лісу, щоб швидше новину комусь розбазікати. Летить і вдивляється з висоти у хащі, чи не трапиться з ким побесідувати. Аж раптом у кущах рудий з білим кінчиком хвіст побачила. Сорока вмостилася на найближчу

гілку і почула, як господарка хвоста мурмоче собі під ніс:

- Я Лисичка, я сестричка не сиджу без діла, я гусятка пасла...

- Так-так! Мала б ти гусятка, якраз би їх пасла! Ти б з ними живо розібралася! — подумала Сорока, а вголос застрекотала:

- Добридень, кумонько! А чи чула ти цікаву новину? У Білки є мобілка!Лисиця від заздрощів ледь пісенькою не вдавилася. Адже вона давно мріяла про мобілку. Навіть у снах бачила, як накине шнурок на шию і ходитиме лісом. І всі звірі її ще більше шануватимуть!

- Веди до тієї стрибухи, — рішуче тявкнула Сороці, — нехай покаже!

Білка саме робила запаси на зиму, коли до неї завітали гості.

Скре-ке-ке!У тебе є мобілка? — бовкнула замість привітання Сорока з дуба.

- А що це таке? — Білка від здивування аж жолудя з маленьких лапок упустила і зиркнула оченятами-намистинками.

- Телефон такий крутий з кнопками, дурна твоя голова, а ще дурніший хвіст! — нечемно обізвалася Лисиця під деревом.

- Який такий телефон? Навіщо мені кнопки? Мені до зими ще пів дупла всякої смакоти наносити треба! — працьовита звіринка зривала горішки з куща ліщини і складала їх уже на третю купку.

- Нема в неї ніякої мобілки. Білка — забудько. Ось побачиш, одну купку горіхів занесе в дупло, а про інші забуде. — глузливо мовила Лисиця і подалася геть. За нею полетіла присоромлена Сорока.

Білка навіть не звернула на них уваги тільки підняла вверх гострі вушка. Вона схопила горішка і пострибала з гілки на гілку. А в дуплі обережно дістала з-під гриба... невеличкого телефона з кнопками.

Ало! Ал-о-о! Це Бурундук?! Слухай, приятелю! Тікай мерщій у нору і сховайся до вечора. Про мою мобілку хтось розповів Сороці. Мабуть Ховрах. А та язиката привела Лисицю. Насилу від них відкрутилася! Пішли якраз у бік твоєї нори. Не подумай телефонувати, бо почують! Як захочеш побажати доброї ночі, можеш прислати SMS-повідомлення.

Хто купив мобілку?

Хто з героїв не вмів тримати язик за зубами ?

Для чого хотіла Лисиця забрати мобілку у Білочки?

Як пояснила Білка, що вона дуже зайнята?

Де був захований телефон з кнопками?

Чи правильно вчинила Білка, що не віддала свою мобілку Лисиці?

Чи має право хтось розголошувати чужі таємниці, як гадаєш?