Просте реченн№5

Тиха й мирна, вона його кохала щиро й віддано.

Простоволосий, грізний він ішов рішуче, гінко, ніби міряв ногами вулицю…

Десь звідтіля із саду, покритого туманом цвіту, і линув спів 

Розтоптана танками, земля безмовно лежала навкруги.

називне

означено-особове

безособове

узагальнено-особове.

Життя гортає сторінки, годинник свариться роками на стіні.

 Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить 

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки.

Бери мене в свої блаженні сни. 

Цій пораді ціни немає.

За добро віддячують добром, а не злом. 

Степ і ніч.

Пішла по селу добувати киселю.

  Добром добро згадують.

 З двох бід вибирай меншу.

Дівчата стоять і розмовляють.

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння.

На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни.

На лугах ще трава не кошена, у полях красуються жита.

А за вікном – сонце.

Вірю в людину.

Свої мрії роздам солов’ям заповітним.

Хати розкидані трохи хаотично. Біля кожної – ростуть квітники й деревця.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

У синіх відрах листя лопушине.

Твої спогади світлі, але щемливі.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Правди не сховаєш.

Коней на переправі не міняють.

підметом

присудком

додатком

означенням

підмет

присудок

додаток

означення

 хлопці поділилися своїми враженнями з нами.

з радістю знову перечитується художній твір.

він надзвичайно сподобався всім моїм друзям.

 проводиться обов'язковий аналіз гри акторів.

Я все-таки наважуся тобі щось сказати.

Ви безперечно можете дозволити собі відпочити.

Вона буває там принаймні двічі на рік.

Потяг прибуває приблизно об 11 годині.

Прийшла весна.

Хтось із них хоче танцювати.

Вона прийшла працювати.

Брат із сестрою радіють зимі.

З дверей виткнулось спершу відро, до половини наповнене водою, далі русява голівка дівчинки, нахилена набік до відра, а далі права рука, піднята трохи догори. 

Сидів я на дубовій колоді на сволок зрізаній, і дивився на небо.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді і висипав його хлопцям у торбу.

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння.

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

Уся долина здається залитою зеленими морськими хвилями.

На лугах ще трава не кошена, у полях красуються жита.

Хоча снігу не має, проте надворі мороз пробирає по спині...

Це підсніжники перші провидці весни, що не побоялися холоду.

Аж ось поміж деревами щось, схоже, забіліло.

А

Б

В

Г

Д

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Додивившись цікавий фільм, настав вечір. 

Відвідавши природознавчий музей, школярі жваво ділилися враженнями від побаченого.

Відчинивши двері, діти почали колядувати. 

Дивлячись на онуків, бабуся витирала сльози.